Наречений для Саламандри - Анітка Санніфео

– Тепер я розумію, чому Тайпан хотів втекти, й щиро радію, що мені вдалося вибратися з цього клубка змій!

– І все одно я хотів би попросити тебе бути обачною та обережною. Я боюся, що ти все ще можеш заважати Анакондам, хоч офіційно ти й не береш більше участі у цьому відборі наречених.

– Я буду. Обіцяю, – кивнула я.

– Якщо прагнеш дізнатися більше – приходь в бібліотеку  Академії. В архівах є те, що ти шукаєш…

Я не встигла запитати більше, професор різко піднявся на ноги та проговорив:

– Не буду більше затримувати тебе, біжи, зустрінемося завтра на лекціях, – він поспішив по доріжці до викладацького корпусу, а я залишилася на лавці, поринувши у свої думки.

Офіційна частина відбору й справді днями завершилася. Люція казала, що після результатів перших тижнів всі дівчата, які залишилися в резиденції, будуть проходити спеціальне навчання й надалі боротися за титул фаворитки…

– Саламандро? – вивів мене з роздумів знайомий чоловічий голос, і я побачила перед собою Тайпана. На ньому поверх сорочки та штанів була накинута блакитна студентська мантія, а в руках він тримав кілька зошитів.

Серце в грудях зробило кульбіт, а в голові виникло недоречне припущення чи не бачив він нас раптом разом з професором? Чомусь мені дуже не хотілося, щоб він бачив мене з кимось іншим.