Веселий ярмарок - Сергій Володимирович Кисельов
Шановні громадяни судді! Маслюченкам не подобається, що по квартирі бігають курчата. Зайве, мабуть, доводити, як це антигуманно з боку моїх сусідів. Якби я мав залізне здоров'я, ніщо, ясна річ, не бігало б. Але ж воно нікудишнє. Хворію на гастрит з гепатитом. Біда, а не розкіш спонукає мене купувати молодняк птиці, відгодовувати й споживати у вигляді бульйону. Яку ж крамолу, громадяни Маслюченки, у цьому вбачаєте? Всюди валяється курячий послід? Подумаєш, які культурні! Курячим послідом, хай вам буде відомо, удобрюють городи і поля. Буду, шановні громадяни судді, відвертим: колись на цій же квартирі я утримував австралійського індика. Сусідка Ольга Сидорівна не скаржилася. Не ремствувала згадана мною шляхетна жінка навіть після того, як птах-велетень дзьобнув її в спину і загнав, перелякану, в туалет, де вона простовбичила чотири години — аж до мого повернення з роботи. А причепам і скигліям Маслюченкам, бачте, безневинні курчата муляють очі.
Мої сусіди, крім того, нечисті на руку. Якось з мого кухонного стола зникла дерев'яна ложка. Де вона поділася? Маслюченки стибрили. Це ж ясно, як день. Страшенно розгнівавшись, я узяв та й відповів комусь по телефону, що Маслюченка вдома немає і вже ніколи, на жаль, не буде, бо на цвинтар перекочував. Второпали нарешті, громадяни Маслюченки, чому я телепнув дурницю? Розгнівався на вас. За крадіжку дерев'яної ложки.
Шановні громадяни судді! Маслюченки розперезалися — далі нікуди. Спершу кляузи писали, а зараз, як бачите, організували наді мною, добропорядним сусідом, ганебне судилище. Зважте на цю обставину й відселіть примусово Маслюченків з квартири. Якщо не відселите, я їм влаштую веселе життя. Таке, що добровільно, без ніякого примусу, від мене підуть!
II
Шановні громадяни судді! У мені вулканом клекоче лють: Пилипенки — сусіди нестерпні. їм, бачте, усе заважає — мої старі меблі, мій холодильник, мої курчата... Що, що? Про своїх попередніх сусідів я те саме говорив?
Та Маслюченки у порівнянні з Пилипенками ангели! Тому благаю: відселіть Пилипенка й Пилипенчиху з квартири. Мене, добропорядного сусіду, відселите? Витурите за межі міста? Пилипенки, значить, хабаря вам підсунули? Номер, аж ніяк не шановні громадяни судді, не пройде! Фотолабораторія у ванній, ящики в коридорі, курячий послід, протяг — це дрібнички у порівнянні з тим, що я вам зроблю. Ви ще взнаєте, хто такий Потилиця!
Анатолій Панасенко
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Доводжу до вашого відома, що останні чотири дні я не прогуляв, як ото висловився наш майстер товариш Блохін, а був відсутній з дуже поважної причини.
А щоб мене вірно зрозуміли, розповім, як було, не приховуючи і не перекручуючи фактів.
Все трапилося в неділю. Під самий фініш цього останнього на минулому тижні вихідного дня, десь ближче до ночі повертався я від свояка жінки своєї, Андрія Кленка, що він може підтвердити (при необхідності письмово). Із найближчого провулка виходить жінка непевних років і йде в попутному напрямі. Я, звичайно, зацікавився: у такий пізній час, у такому глухому місці ходить жінка непевних років і при тім одна.
Як справжній мужчина, я не злякався, а навпаки, прискорив крок і спробував вияснити, якого віку жінка. Проте це мені не вдалося, бо, почувши мої швидкі кроки, вона почала бігти. Знаючи, що час пізній і що всяке може трапитися, я гукнув їй, щоб вона зупинилася, тому що хотів провести її в потрібне місце без пригод з поганими наслідками. Але вона, почувши мій крик і витлумачивши його хибно, не зупинилася, а чимдуж побігла, і мені, щоб не відстати, довелося зробити те ж саме.
Як мужчина, я не міг вчинити інакше, бо вулиця, по якій ми бігли, перекопана ямами і траншеями, і вона (жінка ця) могла звернути собі в'язи, чого мені зовсім не хотілося. Окрім того, біля самітного ліхтаря я встиг помітити якусь підозрілу постать. То міг бути хуліган, а я не бажав, щоб хуліган чіплявся на вулиці до невідомої жінки непевних років. Я зібрався з силами, збільшив швидкість і почав її наздоганяти, намагаючись чемно взяти за руку вище ліктя, щоб показати цьому хуліганові, що ми з нею буцім знайомі і, на випадок чого, можу за неї постояти. Але вона на це прореагувала дуже негативно, почала репетувати: «Рятуйте! Рятуйте!» — і таке інше. І так, крутячись між ямами та перестрибуючи через траншеї, ми наблизилися до того хулігана, що йшов нам назустріч, після чого ця жінка з криком «Іване! Іванчику!» кинулась йому на шию, а він почав проводити проти мене всілякі хуліганські випади, сліди яких і досі помітно.
Тому мою вимушену відсутність пропоную прогулом не вважати, а гроші, що належать мені за ці дні, вирахувати через народний суд з Гонцика Івана Артемовича, тридцяти років, та його дружини Гонцик Явдохи Трохимівни, двадцяти восьми років, які живуть за адресою: вулиця Тиха, будинок під номером вісім. А також віднести на їхній рахунок вартість розбитого годинника «Хвиля», майже нової нейлонової сорочки, югославського костюма, окулярів плюс витрати на придбання бодяги та свинцевих примочок.
Микола Петренко
БИТІ СПОГАДИ
У західнонімецьких містах часто влаштовуються зустрічі уцілілих на минулій війні есесівців, продаються фашистські реліквії, демонструються кінокартини про життя Гітлера.
(З газет)
У мюнхенських пивнушках
Кипить ажіотаж,
У мюнхенських пивнушках
Гримить фашистський марш:
Зібрались імениті
Вояки недобиті.
Обвішані хрестами,
Пригадують бої,
Горланять до нестями
Про подвиги свої:
— Ми фюрера солдати,
Ми підкоряли світ,
Пройшли земель багато
На захід і на схід.
Лилася кров річками,
Клубились дим і чад!..
Гордись довіку нами,
Німецький фатерлянд!..—
О так, гієни люті,
Солдати ночі-мли,
Ніколи не забути,
Що людству ви несли.
Та хай же пам'ять довга
Згада й о тій порі,
Як гнали вас від Волги,
Топили у Дніпрі.
І за «звитяги» ваші
Над Рейном чувся, бач,
Не спів фашистських маршів,
А похоронний плач.
Тож, воїни спесиві,
Зніміть свої хрести,
Допийте мовчки пиво
Та підіжміть хвости:
Минуле ваше чорне,
Немов пекельна ніч,—
Над ним відбили дзвони
Навіки, звісна річ!..
Юрій Пригорницький
ПРИБУЛЕЦЬ, БЛАСТЕР ТА КУЛЬКОВІ БЛИСКАВКИ
Дивний народ люди.
Тим паче читачі фантастики. Вони, бачте, чекають не дочекаються, коли ж у реальному житті відбудеться наша зустріч з
