Диво - квіти - Олександр Гребьонкін

- Як же ти міг докотитись до такого? – їдко спитав Гранблат.

– Ви навіть не уявляєте, кого захищаєте. Гуд був садист і мерзотник. Він би ще багатьом приніс зло на цій землі!

- Та будь він хоч тричі садистом, ти не мав права судити його, негіднику! - крикнув Гранблат і з усього розмаху вдарив Дегжа рукояткою револьвера по обличчю. Дегж упав на самому краю скелі, чуючи, як за спиною шумлять хвилі і кричать шалені чайки.

Гранблат зробив крок і вдарив провідника ногою. Тіло Дегжа здригнулося.

 І раптом він блискавично схопив ногу Гранблата і смикнув на себе.

Джак втратив рівновагу та впав на спину.

Дегж швидко підхопився. Кров заливала обличчя, і він витер рукавом.

Плями крові замиготіли перед очима, покриваючи мохову поверхню скелі.

Дегж схопив гострий камінь і заніс його над головою ворога.

Раптом, срібно блиснувши, рука з револьвером піднялася і сухо клацнув постріл, луною відгукнувшись у скелях.

Дегж схопився за груди, випустивши камінь, і захитався.

Голова його стала важка, як залізо. Перед очима попливло обличчя дружини, а потім яскраве рожеве, немов стиглий плід, сонце.

«Леона ... Я загину, а вона так і не дізнається, де я і що зі мною», - промайнуло в голові Дегжа.

І він упав на самому краю скелі, наче підбитий яструб, а волосся його, як пір'я, змішалося з травою.

Гранблат підвівся, постояв, хитаючись, тримаючи перед собою револьвер. Потім, сховавши револьвер, він із зусиллям підняв тіло Дегжа і скинув його у синє море.

Хвилі зімкнулися, розбиваючись об каміння, відхлинули, несучи з собою тіло людини.

Шпурнувши у воду і револьвер, Гранблат попрямував геть - через степ і гай, у напрямку Лімаса.

Тіло Дегжа повільно поринало, кружляло в прибої, серед піску та каміння. На якийсь час з каламутної біло-сірої хвилі з'явилася рука, схопилася за слизький береговий камінь. Ослабла, безсило ковзнула і зникла у хвилях.

***

Хвилювання про долю зниклого Дегжа почалися опівдні, коли він не повернувся до форту, а вже в другій половині почалися пошуки. Припустити, що Дегж міг раптово піти, не попередивши нікого, залишивши особисті речі та зброю, Ферроль і Харита ніяк не могли.

Флетчер послав Скабера оглянути берег. Один із рибалок, що повертався на човні з лову, повідомив, що бачив людину, що йде берегом. Це міг бути Дегж. Ферроль припустив, що провідника могли раптово заарештувати. Генрі Вансульт, який прийшов увечері до Флетчера, у якого вечеряли Ферролі, запропонував пошукати із собакою.

Його дог N, понюхавши хустку Дегжа, привів шукачів на скелю. Там були виявлені краплі засохлої крові, і трава була прим'ята. Далі дог вибачливо заскулив і перестав брати слід. Дегж зник!

Через день Флетчер приніс газету, де було вміщено фотографію людини в літньому костюмі, знайденого мертвим у гайку за містом.

 Труп лежав під кущем. Проте, це був не Дегж, а Джак Гранблат. На правій руці його виблискував браслет.

Причиною смерті судовий медик назвав серцевий напад, спричинений, швидше за все, укусом отруйного павука. Можливо, чоловік, стомлений спекою, приліг під кущем і був укушений... Чи можна пов'язати смерть цієї людини зі зникненням Дегжа – ніхто з мешканців форту не знав.

Пропала з Гертонської лікарні й Леона Кончак – вийшла на прогулянку до парку та не повернулася. Мовчали про цю справу й Гревси, які бачили Гранблата у лісі. Вони не хотіли свідчити, боячись, що їх затягають у поліцію.