(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

— Вау, — чую Катін зітхнув позаду себе. Так, здається, я вгадав — моїй крихітці подобається.

Пару хвилин просто дивлюся на неї та думаю про те, як би мені все не просрати. Я не та людина, яка вміє будувати стосунки. Та я ніколи не хотів їх будувати, дівчата зазвичай самі на мене кидалися, нічого особливо робити не доводилося. А з Катею все зовсім по-іншому, для неї хочеться старатися, її хочеться дивувати та бачити захоплені очі.

Розправивши плед в альтанці, я потягнув Катю за руку, залучаючи до своїх обіймів. Вже хотів зайнятися приємними речами, як шлунок моєї дівчини, що раптово забурчав, змусив мене відмовитися від початкового плану.

— Спочатку все-таки поїмо, — усміхнувся я, притягуючи ближчі пакети з їжею і починаючи їх розпаковувати.

— Ми ж не з'їмо стільки, — вигукнула Катя, коли я відкинув останній порожній пакет.

— Говори за себе, я готовий з'їсти все, що завгодно, з ранку нічого крім кави з бутербродами не було в роті. Що ти будеш?

З Катею було легко розмовляти, вона уважно слухала та цікаво розповідала. У нас виявилося дуже багато спільного, я, звичайно, і раніше підозрював це, але нарешті з'явилася можливість переконатися.

А ще Катя дивовижно дивилася на мене. Спочатку насторожено, а потім почала розслаблятися. Ми не торкалися важливих тем, не знаю чому, може, не хотіли руйнувати магію нашого вечора. Вечори лише на двох.

Звісно, все закінчилося поцілунками. Крихітка так міцно до мене притискалась, намагаючись зігрітися, що я не зміг стриматися.

— Ходімо, я відвезу тебе додому, — видихнув я, відволікаючись від її губ і збираючи до купи залишки мозку.

— Що? Чому?

Катюша була повністю дезорієнтована, я дозволив собі посміхнутися і пройтися губами на її шиї, приділяючи особливу увагу жилці, що б'ється.

— Я обіцяв тебе доставити додому в цілості й безпеці не дуже пізно, — проводжу кісточками по щоці Катюші та вдихаючи її запах.

— Угу, — відгукнулася мала і сама припала до моїх губ. Ось як можна? Я ж не можу їй чинити опір. Стискаю руки на її талії та знову опускаючись до її шиї, проводячи губами до маленького вуха і захоплюючи мочку із сережкою-гвоздиком.

Прохолодні пальчики, які я відчув під своєю футболкою трохи протверезили мене. Потрібно зупинятись. Моя рука, мабуть, живучи своїм власним життям, лежала в Каті на стегні. Я трохи погладжував її через тонкі колготки. Пару ґудзиків на сорочці крихітки були розстебнуті. Коли я встиг?

— Вибач, — видихнув я, намагаючись вирівняти подих. Відсунувшись від Каті, я прибирав руки, які явно не хотіли відпускати її зі своїх обіймів.

— За що?

— Я не стримався…

— Ром, — крихітка трохи доторкнулася до мого плеча. — Все гаразд, ти чого?

Я таки не втримався і знову привернув її до своїх обіймів. Тільки тепер це були теплі, затишні обійми. Я розслаблявся і заспокоював своє дихання, відчуваючи, як Катюша довірливо до мене притискається.

Дорогою до будинку дівчина заснула. Вона спокійно відкинулася на сидіння, трохи повернувши голову до мене. Ідеально.

Мені не хотілося її будити, тому я ще якийсь час просто дивився на неї. Така гарна.

— Катюш, прокидайся, — прошепотів я, злегка торкаючись її щоки. — Ми вже приїхали, тобі час додому.

Поки я не притягнув тебе до себе. Так, це не можна говорити вголос. Поки рано.

— Знов проганяєш мене? — крихітка злегка поморгала, явно приходячи до тями після сну і сіла рівно, поправляючи спідницю. Даремно.

— Ні, крихітко, скоріше хочу домовитися про наступне побачення. Що ти робиш завтра? — я переплів наші пальці. Мені просто було фізично потрібно торкатися її.

— Вчусь і працюю. Вранці пари, а в обіді в офіс потрібно поїхати. Мені все ж таки не завадить попрацювати, бо сьогодні я вже не розраховую щось зробити. Пробач, навряд чи вдасться зустрітися, — крихітка сумно зітхнула, відводячи очі.

— А вранці? Ми можемо поснідати разом. Коли в тебе пара починається? Давай я за тобою заїду вранці, а ввечері заберу з роботи, — запропонував я інший варіант. Ну, крихітко, не відмовляй мені.

— Добре, — Катині очі спалахнули щастям, а мені більше нічого не треба було. — Мені треба на десяту до університету, а в тебе завтра хіба немає занять?

— Ні, завтра маю вихідний в університеті. Тоді я заїду за тобою о восьмій, — усміхнувся я, перехоплюючи пальці Каті та підносячи їх до губ. — На добраніч, крихітко. Сподіваюся, що я тобі сьогодні наснюся.

Я акуратно присунувся до дівчини, злегка торкаючись її губ. Щосили тримав себе в руках, щоб знову не накинутися на неї.

— На добраніч, — сказала Катя, вже відчиняючи дверцята. — Роме, напиши мені, будь ласка, як приїдеш додому, щоб я не переживала.

Крихітка вийшла з машини, не давши мені відповісти, а я стояв і чекав, поки вона зайде за ворота свого будинку і буде під наглядом братів.

Все-таки я не помилився. Ідеальна дівчина. Як же мені пощастило.

Саме з такими думками я поїхав додому. Чомусь усмішка не сходила з мого обличчя і я вже з нетерпінням очікував нашу завтрашню зустріч.