Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

— Я... хотіла приготувати сніданок для нас, майстре, — відповіла вона, трохи червоніючи від зусиль. — Але, здається, ця сковорідка занадто важка для мене.

Обі-Ван усміхнувся і підійшов, щоб допомогти їй. Він обережно взяв сковорідку і поставив її на плиту.

. — Я не хотіла будити тебе, чесно кажучи. Тобі потрібно виспатись після місій.”

- Але ти розбудила мене, падаван, відповів Обі-Ван. Дівчинка опустила голову, її русяве довге волосся спадало на обличчя. Тут він помітив, що вона стоїть на полу босими ногами, і зітхнув. Іноді він відчуває себе молодим батьком, а іноді – старшим братом. Він підняв дівчинку на стільницю та ущипнув за ніс. — Домовмось: поки ти не станеш вищою плету, ти до неї не підходиш без мене. Вона посміхнулася. він подумав що він зробив все правильно нехай він вважався самим молодим майстром. Сила деякі его знайомі тільки почали виконувати самостійні місії. А его друзі тільки стали лицарями. І навіть ще не думають брати собі падаванів насолоджуючись життям без майстра, але він не коли не проміняє свою. падаван на таке життя. Еніка стала для нього не просто ученицею, а частиною його родини, і він зробить усе можливе, щоб захистити її.

— Добре, Еніка, зробімо сніданок разом, — сказав він, витираючи руки рушником. — Ти можеш допомогти мені нарізати овочі, якщо хочеш. Еніка кивнула, радісно посміхаючись. Вона взяла ніж і обережно почала нарізати овочі, поки Обі-Ван готував усе інше. Вони працювали разом, і цей простий момент буденного життя здавався таким цінним і важливим.

— Майстре, — почала Еніка, не піднімаючи очей від овочів, — ти думаєш, що ми зможемо знайти Югамду і зупинити її? Обі-Ван зупинився на мить, роздумуючи над її питанням. Він знав, що їх шлях не буде легким, але він також вірив у силу і рішучість своєї падаван.

— Я вірю, що ми можемо це зробити, — відповів він, дивлячись на неї з впевненістю. — Ми повинні бути обережними, але я вірю, що разом ми зможемо подолати будь-які труднощі.Еніка кивнула, відчуваючи, як слова її майстра надають їй сили та впевненості. Вона знала, що попереду на них чекають великі випробування, але вона була готова зустріти їх разом зі своїм майстром. Після сніданку вони продовжили свої тренування. Еніка вчилася використовувати свій новий світловий меч, відпрацьовуючи техніки та прийняття під пильним оком Обі-Вана. Вона ще не до кінця звикла до нового інструменту, але з кожним днем ставала все впевненішою і вправнішою.Одного разу, під час тренування, до них підійшов Йода. Він уважно спостерігав за рухами Еніки, а потім звернувся до Обі-Вана:

— Впевнено рухається, падаван твій. Багато чого навчилася вже.

— Так, майстер Йода, — відповів Обі-Ван, гордо дивлячись на свою ученицю. — Вона має великий потенціал.  Йода кивнув, замислено погладжуючи свою бороду.

— Важкі часи попереду, — сказав він. — Але разом, зможемо ми подолати все.Ці слова додали Обі-Вану ще більше рішучості. Він знав, що їхня місія була лише на початку, але з підтримкою Йоди та інших джедаїв, вони зможуть знайти Югамду і зупинити її плани. Наступного дня, коли вони зібралися на нараду з іншими майстрами джедаїв, Обі-Ван поділився всіма новими даними, які вони отримали від Воко.

— Югамда мала контакти з кимось, хто мав доступ до наших секретів, — почав він, дивлячись на Йоду та інших майстрів. — Вона говорила про якогось "учителя", який знав все про наші методи та структури. Ми підозрюємо, що це може бути Дуку, але ми поки що не маємо прямих доказів.

— Це дуже тривожна новина, — сказав магістр Вінду, нахмурюючись. — Якщо Дуку дійсно стоїть за цим, нам потрібно діяти швидко і рішуче.

— Ми повинні зосередити всі наші зусилля на пошуку Югамди та її союзників, — додав Йода. — І діяти обережно, але рішуче.

Обі-Ван кивнув, відчуваючи підтримку своїх товаришів. Він знав, що попереду на них чекають великі випробування, але він також знав, що вони разом зможуть подолати будь-які труднощі.

Після наради вони повернулися до своїх тренувань та підготовки. Еніка продовжувала вдосконалювати свої навички, готуючись до майбутніх місій. Вона відчувала, що кожен день наближає її до мети, і вона була готова зустріти будь-які виклики, які можуть виникнути на її шляху.

Обі-Ван, спостерігаючи за своєю ученицею, відчував гордість і впевненість. Він знав, що їхній шлях буде складним, але він також знав, що вони разом зможуть подолати будь-які труднощі. І він був готовий зробити все можливе, щоб захистити Еніку і допомогти їй стати справжнім джедаєм.

Пройшло два роки

Храм завжди був для джедаїв домом  зараз коли більшість джедаїв одружені.Храм став скидатися на домівку ще більше. Тому Йода прийняв рішення що ті джедаї які вирішили зв'язати своє життя не джедаєм  можуть обирати де їм жити в храмі чи поза храмом.Але це не означало що храм перестав бути їх домом, а вони джедаями вони просто жили поза храмом. Тому тепер часто можна було побачити юнлінгів котрі ходять в храм як в школу. Змінився також статут що до падаванів точніше его нарешті підправили тепер як що сім'я джедаїв захоче взяти собі падавана вони мали доказати що можуть виховувати падавана на рівні зі своєю дитиною  їм давався рівно рік, щоб довести це право. Також падаванам і майстрам заборонялось вступати будь-якими романтичні стосунки   до того моменту як падаван стане лицарем.І на диво це працювало  спочатку с труднощами, а потім всі звикли до цього  Джедай могли знайти баланс між обов’язками та сім'ю навіть ті хто одружений чи заміжній на звичайних людях

– Мені здалося  чи юнлінгів стало більше.Спитав Лок.Еніка хотіла відповісти коли в Лока врізався якийсь юнлінгів

– Вибачте  падаван Мол. Я просто спішив до зали тренувань.

– Нічого  молодий джедай, але пам’ятай храм не місце для перегонів

– А сам.Еніка пронизливо подивилась на друга.

– Коли це було  той здивовано подивися на подругу

– Вчора ви Шейлом гасли по храму ганяючи бідного астроїда.