Він калічить, вона лікує чи А де був ти? - Анітвела Кі

Дорогою додому ми купили продуктів і тепер я готувала вечерю. Вирішила не сильно морочитися і не витрачати багато часу на готування, тому обрала "Нісуаз" та "Рататуй". Французька класика - салат "нісуаз" родом з Ніцци. Страва, що складається з овочів, яйця та  консервованого тунця.

— Як ти впоралася? — він сидів і спостерігав мої маніпуляції. А я нарізала зелень і акуратно складала у тарілку.

— Ти про що?

— Не прикидайся, ти чудово знаєш про що я. Як ти впоралася зі страхом і прооперувала? — на цих словах я здригнулася.

Мені відверто не хотілося зізнаватись, що моїм якорем у свідомості став він. Сама його присутність змусила зібратися. Дуже вже хотілося висловити йому все. Ні, звісно, мені нічого не обіцяли. Але було страшенно прикро, коли з самого ранку коханець зривається і киває п'ятами.

— Просто розслабилася. Зрозуміла, що від моєї витримки залежить майбутнє, через що всі інші думки просто випарувалися, — тут я вже не брехала, мені справді стало легко, правда через нього. Було почуття, що він у мене вірить. Я просто довірилася йому і  повірила в себе.

Кинула швидкий погляд з-під вій і залюбувалася цим чоловіком. Він дивився на мене, його зелені, як листя очіуважно стежили за моїми діями, а губи розпливалися в хлопчачій посмішці. Чомусь, зараз я зрозуміла на скільки він гарний і його краса по-дитячому прекрасна.

— Подобаюся? — і знову на його обличчі єхидна либа, я ж зніяковіла. Цей Типчик упіймав мене на підгляданні, таке собі відчуття.

— І не мрій, — буркнула, намагаючись приховати почервонілі вуха.

— Невже? А вночі ти вигиналась у моїх руках і просила ще. Невже це все не береться до уваги? — не встигла помітити коли він підкрався і обійняв ззаду, благо нічого не різала, а то впевнена — пальця втратила б.

Я не удостоїла його відповіддю. Здавалося, мої щоки більше вже палати не могли, але з наближенням чоловіка довели протилежне. Він розгорнув мене, заглядаючи у вічі, шукаючи підтвердження своїм словам. Не знаю, що саме, рум’яні щоки чи погляд видав мене, але все ж таки, здали не лишаючи ні одно шансу збрехати. Він повільно схилився до моїх губ, невідривно дивлячись у вічі, і ніжно, ніби боячись злякати, поцілував. У цьому жесті було стільки ніжності, стільки невисловлених почуттів. Не любов, ще ні, але полум'я, що зароджується, між нами гріло душі обох. З язика пропали всі слова, з голови – усі думки. Залишилася лише сутність, що відчайдушно рветься назустріч чоловікові. Потрясінням для обох стало лише одне слово:

— Горить! — і цей викрик належав мені. За цими доглядачами я встигла забути про Рататуй, що нудиться на плиті. Знявши з вогню блюдо, яке все ж таки встигла врятувати, подивилася на чоловіка. Ми, не змовляючись, засміялися.

— Сідай за стіл, — закінчивши сміятися, посміхнулася йому. — Уподобання в напоях є?

— Давай краще на твій вибір.

Хмикнула і зазирнула у холодильник. Апельсинів було достатньо, та й сиропи теж були, тому вирішила приготувати коктейль "Джміль". Здорово розсудивши, що алкоголю з нас вистачило минулого разу, не стала брати віскі. Дуже любила додавати їх у коктейль, коли готувала собі чи Грейс. Карамельний сироп, апельсиновий сік, еспресо, апельсин та лід у кубиках. Все було і на приготування пішло не більше п'яти хвилин.

У підсумку, ми сиділи та насолоджувалися звареними смаколиками. А я із захопленням смакувала "Джміль". Добре, що начальник дав мені другий вихідний, бо після пережитого я не могла б нормально працювати. Навіть коли на мене напали, я не так сильно злякалася, як сьогодні на операції.

— Звідки в тебе пістолет? — це я невчасно спитала. Типчик якраз відпив трохи напою, а після моїх слів поперхнувся і закашлявся.

— Кх-кхм, що? — ледве відкашлявшись, перепитав він.

— Звідки в тебе пістолет? — не знаю, що мною рухало, але мені захотілося дізнатися про все. — І чому у Метью було кульове поранення?

Лукас довго і пронизливо дивився на мене, а потім тяжко видихнув.

— Гаразд, рано чи пізно ти дізналася б, — знову зітхнув і погляд його зелених очей спрямовується на мене. — Я найманий кілер. Заробляю на смертях людей. Метью був моєю жертвою, але в останній момент замовник передумав і сказав, що він йому потрібний живий. Ось я й привіз тебе. А тепер маю нову ціль. І зараз я вичікую найкращий момент, щоб убити тебе.

Страх скував горло, з обличчя зійшла вся фарба, я не могла видати звуку. Кінцівки заніміли, а все тіло враз поважчало. Мене затрясло дрібним тремтінням, а незабаром я зрозуміла, що зуби відбивають нервову чечітку.

Мій стан зупинив його сміх і поблажлива посмішка. Та цей ідіот знущається! Він налякав мене до півсмерть, і я не знаю, що була готова зробити. Хоча ні, знаю!

Лукас:

Каюсь ... я заржав ...

Ця маленька налякана дівчинка зблідла і почала тремтіти, як загнаний у кут кролик. Але після того, як вона зрозуміла, що я просто над нею пожартував, дівчина спалахнула і це було аж ніяк не збентеження. Тіана сердилась, а я не міг зупинити свій сміх, це було схоже на початок істерики. Коли вона похмура підвелася зі стільця, мій сміх не каплі не схаменувся, а ось, коли вона підійшла до мене е і витягла руки, стало чомусь ще веселіше. Ну, точно, істерика!

— Я тебе вб'ю! — гукнула вона і кинулась на мене з кулаками. Не втримавшись, ми перекинули стілець і тепер удвох лежали на підлозі. Я, трохи заспокоївшись, з усмішкою, а вона – з грізним виглядом та кулаками.

Не стримався і поцілував відчайдушну дівчину. Вона продовжувала бити мене, а мені якось стало "фіолетово". Зараз мені хотілося тримати цю дівчинку у своїх руках, відчувати її запах, мати її. І я знав, що, попри її гнів, вона хоче того ж.

___________________________________________________________________________