Твоє хворе кохання - Крістіна Жиглата

Його руки ковзнули вгору до моїх грудей, і легко проникли під мої долоні, якими я сором'язливо накривала пружні пагорби. Пальці пройшлися сосками і легенько стиснули їх.

З мого горла вирвався зрадливий стогін, який змушує Ніка на мить завмерти, а мене протверезіти.

Боже, що я творю?

Зовсім дах поїхав!

Ще кілька годин тому я говорила, що не хочу Ніка, що не спатиму з ним і зроблю все, щоб цього не сталося... А зараз, я перебуваю в його руках, оголена і... Насолоджуюся ним!

- Нік, зупинись, - прошу охриплим голосом.

- Я хочу тебе, - відповідає він, вдавлюючись у мене своїм пахом, дозволяючи попереком відчути наскільки велика «сила» його бажання…

- Ні, - відмовляю, але не відсторонююсь від нього. Хоча він майже не тримав мене.

- Ти теж хочеш мене…

- Ні!

- Брехуха... Що ж, якщо тобі від цього стане легше, я скористаюся іншим приводом... Ти винна мені... Три ночі, - нагадує.

- Не обов'язково починати саме сьогодні, - шепочу.

- Обов'язково! Я так хочу! - наполягає, знову цілуючи мене за вушком. Я знову гублюся.

- А-але… Хіба нам не потрібно звикнути один до одного… Притертись…, - не поступаюся, хоча це було дуже складно робити.

- Мені, ні... А ти, звикай і притирайся поки я тебе трахатиму, - кидає, розвертаючи мене обличчям до себе і жадібно цілуючи в губи.

Всі мої доводи були вичерпані в цей момент. І так, мені було соромно за свою слабкість. Але я не могла опиратися Ніку, бо почувала себе в його руках якось особливо.

У моєму житті було два сексуальні партнери і з жодним з них, я не відчувала нічого подібного. Нік настільки сильно впливав на мене, що я втрачала не тільки свою волю, а й розум…

Жаліти буду потім, а зараз... Я ж винна йому... У нас договір. Тільки тому…