Мед для Ворона - Селена Рейні
– Таке відчуття, що тебе проковтнув англійський бульдог, – прокоментувала подруга.
– Це одна з найдорожчих суконь у салоні. Писк цього сезону, – пояснила Христина, поправляючи поділ сукні.
– Мабуть, це був писк від болю, – зазначила Уляна.
– Або несмаку, – додала Христина, оглядаючи модель.
– Вкотре переконуюся у тому, що мені точно не судилося вийти заміж. Жодна з цих суконь мені не підходить, – зазначила Софія.
– Здається, в мене є дещо, що тобі личитиме.
І Христина пішла у дальній кут залу. З-за десятка чохлів дістала лаконічне плаття з молочного атласу, щедро вкрите вишивкою.
– У такому платті буде видно кожний вигин тіла, кожну зайву лінію…, – скривилася Софія.
– Ні. Вишивка прикриє всі недосконалості фігури. Приміряй, – протягнула наряд дівчині.
Софія нахмурилася. Але все ж пішла за шторку. Накинула холодний атлас на теплу шкіру і поспішила до дівчат.
– Ох, – вражено проказала Уляна.
– На що тепер я схожа? – пожартувала Софія.
Але відразу змовкла, коли побачила себе у дзеркалі. Тканина ідеально лягла на фігуру. Високий виріз відкривав лише ключиці, але вдало підкреслювало округлість грудей. Корсет ніби вирівнював стан, а вишивка гарно підкреслювала лінію талії. Донизу плаття спадало рівними хвильками й візуально видовжувало силует. А квіти з ниток кольору слонової кіски гармонійно поєднувалася з молочним атласом.
– Тобі варто переглянути своє ставлення до заміжжя, – усміхнулася Христина.
Софія спантеличена своїм зовнішнім виглядом промовчала. І доклала всіх сил, аби не побачити поряд з собою Ворона.
– Чому ця модель не на вітрині? – здивувалася Уляна.
– Бо це моя робота, – скромно пояснила продавчиня. – А власниця салону не вважає цю сукню вартою уваги.
– У неї зовсім відсутній здоровий глузд? – поцікавилася Уляна.
– Є трохи… Приміряємо ще щось?
– Ні. Я втомилася, – щиро зізналася Софія.
– Можливо вас ще зацікавить наша будуарна колекція? – запитала Христина.
– Ні, – відповіла Софія.
– Так! – промовила Уляна.
– Що ж, – усміхнулася продавчиня, – тоді ходімо у приватну кімнату. Нічні сорочки ми не виставляємо на загальний показ.
Коли Софія переодягнулася, дівчина провела їх у світле приміщення повне атласних, велюрових, мереживних та шовкових сорочок, піжам та халатиків. Такої розкоші Софія ніколи не бачила.
– Все таке слизьке та непрактичне…, – скривилася Уляна, торкаючись на ходу ряду з сорочками. – А ця, – вказала на модель зі штучного шовку, – взагалі може вбити, вдаривши током.
– Це правда, – засміялася Христина. – Але всі ці сорочки й не призначені для сну. У них інша функція, – зваблення.
– Ее…, – скептично протягнула Уляна.
А Софія з жахом подумала про свої чотири сорочки, які планувала одягати у готелі. Дві в гілочку, третя в сердечка і ще одна з квіточками. І лише побачивши усю цю красу, засоромилася свого віскозного та бавовняного нічного вбрання.
– Тут є туалет? – запитала Уляна.
– Лише громадська вбиральня в іншому кінці поверху.
– Я відлучуся на кілька хвилин, – проказала Уляна.
– Я почекаю на тебе тут, – спокійно мовила Софія. Але як тільки подруга вийшла за двері, швидко заговорила до консультантки: – мені потрібні сім красивих сорочок. Нічого надто відвертого і спокусливого. Просто щось симпатичне.
– Ти можеш приміряти…
– Я не примірятиму. Візьму на око. Швидше, хочу розплатитися за покупку, доки подруга не повернулася.
– Гаразд, – нахмуривши брови проказала дівчина.
Вона ще раз окинула поглядом фігуру клієнтки й зняла з вішаків кілька моделей. Софія, переконавшись, що серед сорочок немає нічого надміру сексуального, розплатилася і сховала тонкий пакунок у сумку, до того як Уляна повернулася у салон.
– Що ж, – проказала Уляна, – якщо хтось з моїх подруг надумає покінчити життя шляхом заміжжя, я обов’язково пораджу їм цей салон.
– О, я буду щаслива, – загиготіла Христина.
– Дякую за можливість приміряти сукні, – додала Софія.
– Це вам спасибі. Було весело, – усміхнулася консультантка.
Попрощавшись, подруги вийшли з салону. І всю дорогу до дому, Софія відчувала, як сумка з таємною покупкою обпікає її руки.
Анна Володимирівна повернулася після добової зміни у вечір неділі. Вони утрьох повечеряли. При тому, весь час реготали, бо жінка розповідала про бабусю, яка у Великодню ніч на всю палату увімкнула трансляцію церковної служби, а пацієнт-пияка по сусідству вирішив, що помер і його відспівує священник. До слова, медсестра у білому, зі спини осяяна світлом з коридору, яка прийшла втихомирювати хворого, лише підтвердила його здогадки про потойбічний світ.