Артур Конан Дойл. Нотатки про Шерлока Голмса - Артур Конан Дойль
Ось такі факти у нас на руках. Тепер я розповім, які кроки вжито поліцією.
Інспектор Грегорі, якому доручено цю справу, — розумний офіцер. Якби природа наділила його ще й уявою, він міг би досягти вершини у своїй справі. Прибувши на місце пригоди, він щонайперше розшукав і заарештував чоловіка, на якого впала підозра. Зробити це було неважко, оскільки живе той на одній з вілл, про які я згадував. Звати його Фіцрой Симпсон, він походить із пристойної родини, але програв усе своє добро на кінних перегонах і заробляв на життя, роблячи дрібні ставки в букмекерських конторах Лондона. У його записах знайшлося підтвердження, що Симпсон зробив кілька ставок проти фаворита на суму п’ять тисяч фунтів. Після арешту він підтвердив, що приходив до Дартмуру, воліючи дізнатися що-небудь про коней у Кінгс-Пайленді й Мейплтоні, де Сайлас Браун утримує ще одного фаворита — Десборо. Підозрюваний не заперечує, що ввечері напередодні вбивства поводився саме так, як розповідали Едіт Бакстер і Гантер, але стверджує, що нічого поганого не вчинив, а лише намагався роздобути яку-небудь інформацію про коней. Коли Симпсону показали краватку, він зблід і не міг пояснити, як краватка опинилась у руці вбитого тренера. Мокрий одяг свідчив про те, що під час нічного дощу Симпсон перебував на вулиці, і його важкий ціпок з олив’яною вставкою цілком міг бути тією зброєю, якою завдано ударів, що розтрощили череп Стрейкера. З іншого боку, на ньому самому не знайшли жодної подряпини, хоча кров на ножі Стрейкера вказувала на те, що він поранив нападника. Ось, мабуть, і все, Ватсоне.
Розповідь Голмса, як завжди, чітку й зрозумілу, я вислухав дуже уважно. Хоча більшість фактів мені була вже відомою, я все ще не розумів, як зв’язати їх докупи.
— А що, як Стрейкер, — припустив я, — сам завдав собі поранення під час конвульсій, якими супроводжується травма черепа?
— Цілком можливо, — відповів Голмс. — І це позбавляє підозрюваного одного з головних аргументів на його захист.
— Але все одно мені незрозуміло, якої версії дотримується поліція, — сказав я.
— Боюся, що жодна з них поки що не може вважатися правдоподібною, — зітхнув мій друг. — Поліція, наскільки я розумію, гадає, що Фіцрой Симпсон якимось чином отримав дублікат ключа від стайні й, підсипавши наркотик конюхові, вивів коня зі стійла, можливо, розраховуючи одержати за нього викуп. Вуздечка Срібного теж пропала, значить, Симпсон надів її на жеребця, вивів його із стайні та, не зачинивши за собою дверей, повів полем, де його й наздогнав тренер. Звісно, відбулася сутичка. Симпсон ударив Стрейкера по голові ціпком, той намагався захищатися ножем, але безуспішно. Після цього крадій сховав коня у відлюдному місці. Можна також припустити, що під час сутички Срібний злякався й утік, і тепер блукає десь полями. Так поліція подає цю справу, і будь-які інші пояснення є ще менш імовірними. Однак тільки-но ми прибудемо на місце, я зможу зробити власні висновки.
Уже почало сутеніти, коли ми дісталися Тавістока, невеликого містечка, що стояло посеред Дартмурської рівнини. На станції нас зустрічали двоє чоловіків: один високий, синьоокий, із копною світлого волосся, бородою й чіпким поглядом, інший — невеликий на зріст, сухорлявий, у чепуристому сюртуку, з бакенбардами й моноклем в оці. Перший виявився інспектором Грегорі, другий — полковником Россом, володарем стайні Кінгс-Пайленд.
— Я надзвичайно радий, що ви приїхали, містере Голмс, — сказав полковник, окинувши нас поглядом. — Інспектор уже знесилився, намагаючись розібратися в цій справі, але я не зупинюсь ні перед чим, щоб помститися за смерть нещасного Стрейкера й розшукати свого коня.
— Чи є новини?
— На жаль, ні, — розвів руками блондин. — На нас очікує коляска, ми зможемо поговорити дорогою — адже ви неодмінно схочете побачити все самі ще до того, як стемніє.
За хвилину ми вчотирьох усілись у ландо, і колеса загриміли брукованими вуличками старовинного девонширського міста. Детектив узявся із запалом розповідати, як просувається розслідування. Голмс слухав його уважно, тільки зрідка перебиваючи уточнюючими запитаннями. Полковник Росс насунув на очі капелюх і відкинувся на спинку сидіння, я ж зацікавлено прислуховувався до розмови професіоналів.
— Кільце навколо Фіцроя Симпсона майже зімкнулося, — нарешті підбив підсумок Грегорі. — Я практично впевнений, що він — саме той, хто нам потрібен. Хоча прямих доказів у нас, як і раніше, немає.
— Що ви думаєте стосовно ножа Стрейкера?
— Ми дійшли висновку, що тренер сам себе поранив під час падіння.
— Якщо все було саме так, то це не на користь Симпсона.
— Ножа в нього не знайшли, самого Симпсона не поранено. Безліч доказів указує на його провину. По-перше, зникнення фаворита для нього є вигідним, по-друге, він підозрюється в отруєнні конюха, по-третє, тієї ночі, коли йшов дощ, Симпсон безперечно перебував на вулиці. На додачу важкий ціпок і краватка в руці вбитого. Цього досить, щоб Симпсон постав перед судом.
Голмс похитав головою.
— Розумний адвокат не залишить від ваших звинувачень і сліду. Навіщо Симпсону знадобилося виводити коня зі стійла? Якщо він хотів поранити його, то це можна було зробити й на місці. У нього знайдено дублікат ключа? Який аптекар продав йому опій? І найголовніше: ця людина кепсько орієнтується в тутешніх місцях. Де Симпсон міг сховати коня? Що він каже про папірець, який намагався вручити конюхові?
— Запевняє, що це була десятифунтова банкнота. У його гаманці дійсно знайшлася така купюра. Проте мушу заперечити: ця місцевість йому непогано знайома. Влітку Симпсон двічі винаймав житло в Тавістоку. Опій він, напевне, привіз із Лондона. Ключ можна легко викинути дорогою, навіщо йому зайвий доказ. Кінь же, швидше за все, спочиває на дні якоїсь покинутої шахти.
— А краватка?
— Він визнає, що це його краватка, але стверджує, що загубив її. Проте ми знайшли дещо, що пояснює, навіщо він вивів коня зі стайні.
Голмс насторожився.
— За милю від місця, де відбулося вбивство, в
