Спи під моїми губами - Юлія Богута

Думками.

Плечима.

Руками.

Словами.

Нами.

Знімілі слова не розкажуть як їм болить…”

Тисячі крижаних голок впивалися літерами в шкіру й одразу ж вбиралися, проникаючи в кров. Десь вдалині виднілося бліде світло, яке звало мене до себе. Я ступала до нього крок за кроком, щоб нарешті зупинити це божевілля та розтанути в темряві. Але… щось продовжувало мене тримати на місці.

— Кайлі…? — прорвалося крізь безодню болю. — Ще трохи, красуне…Ще трохи…Ми майже приїхали… Тримайся, ти сильна дівчинка. Чуєш? Тримайся…

Чиїсь руки з силою тиснули на груди, викликаючи бажання зникнути в цю ж мить. Холодне світло прорізалося між повік, повертаючи мене до реальності та божевілля. Нав’язливі слова знову і знову кричали в голові, ніби то нікуди й не зникали. 

— Сильна? — вирвалось з моїх губ пошепки. — Сил би мені…