Долина богів. Історії з Кремнієвої долини - Олександра Вулфа

Наприклад, інвестори переважно скептично сприйняли Airbnb на самому початку. Ґрем нікого не міг переконати їх фінансувати. З усієї його мережі венчурного капіталу лише Ґреґ МакАду, венчурний капіталіст із Sequoia, який працював у сфері туристичної нерухомості, дав Airbnb шанс. Станом на осінь 2012 року компанію оцінювали в 2,5 мільярда доларів. А через три роки її вартість зросла приблизно до 25 мільярдів доларів. Перетин [кепської та чудової ідеї] — «яблучко», в яке має поцілити стартап, — написав Ґрем. Хоча пошук цього перетину — проблема, що майже нівелює сама себе. «Переважна більшість ідей, що здаються кепськими, насправді є кепськими, — вів далі він. — Зробивши ставку на великого переможця, через два роки ти не впізнаєш його».

Один критерій, який Y Combinator може дослідити — це сума, що її кожен стартап здатен зібрати після Демо-дня. Однак це найоманливіша цифра з усіх. «Не існує кореляції між процентом стартапів, що збирають гроші, і вагомим у фінансовому плані критерієм, чи є в цьому потоці стартапів великий переможець чи немає, — сказав він, додавши: — Окрім зворотної». Однак навіть якщо більшість компаній приречені на провал, отриманий підприємцями досвід у процесі роботи з ідеями, за які вони вболівають, значною мірою є реальнішим досвідом, ніж той, що вони отримують в інституціях Східного узбережжя, і більшою цікавістю, ніж та, яку вони мали б на традиційному кар’єрному шляху. Особливе значення для багатьох з них має факт, що завжди існує запасний план: вони можуть повернутися до того, що роблять усі інші — тобто до навчання — але вже з досвідом заснування компанії. У світі, де поразка є чеснотою, не має значення, якщо підприємство закриється через три тижні і не заробить ані цента. Принаймні вони спробували і старалися.

Techstars — інкубатор, однойменний з реаліті-шоу TechStars на Bloomberg TV, стартував 2006 року в малопривабливому місті Денвер під орудою підприємця на ім’я Дейвид Коен. Темп його розвитку був швидшим, ніж у YC, відкритішим і ближчим до реаліті-шоу про технологічні стартапи. Професійний ангел-інвестор, Коен уже заснував три власні компанії в Колорадо, включно з медичною компанією Pinpoint Technologies і музичним сервісом earFeeder.com, доки не усвідомив, що його справа — інвестування. Тож він вирішив створити для цього мережу.

«Мені подобалися ангельські інвестиції, проте думаю, що спосіб, у який ангельські інвестиції працюють — відстій», — пояснював він. Коен хотів побачити, як нові компанії працюватимуть як частини мережі впродовж трьох місяців, приблизно, як Y Combinator, а потім вирішити, чи залишати їх у своєму портфоліо. Першим кроком Коена був збір групи наставників, і він, зрештою, побудував мережу із сімдесяти венчурних капіталістів, президентів і підприємців, які взяли б під свою опіку нові компанії, що їх вони сподівалися випробувати.

Перша програма з десятьма компаніями стартувала 2007 року. Дві з них придбали великі компанії того ж року, а ще три — до 2012 року. Через два роки Techstar запустили в Бостоні, а наступного року — в Сієтлі. У 2011 році Techstars NYC запрацював у Нью-Йорку за кошти Дейвида Тіша, 30-річного нащадка багатія Деніела Тіша. У той час вибір сина мільярдера, який не був підприємцем, на роль керівника проекту, що об’єднував різномастих тех-засновників, був суперечливим. Разом із Нью-Йоркською філією група запустила Global Accelerator Network для програм у 22 різних країнах разом із ініційованим президентом Обамою альянсом Startup America Partnership.

Потім вони запустили реаліті-шоу TechStars — першу спробу пов’язаного зі стартапами телепроекту ще до Silicon Valley Браво. Цей серіал на Bloomberg TV зосередився на потоці компаній 2011 року з нью-йоркською пропискою. Приправлені специфічним стартапівським жаргоном з «білими дошками» і «півотом», серії мали на меті зазирнути в життя підприємців. Джейсон Батіст, засновник Onswipe, порівнює життя стартапу з війною: «У фізичному сенсі це не схоже на війну, проте ментально — це саме воно», — сказав він. Хай інші наставники і засновники у програмі вважали Батіста зверхнім, проте не могли не захоплюватися ростом його компанії. І, як виявилося, мали рацію. Захищаючи свою позицію щодо останньої серії, він сказав: «Ви маєте бути впевненими — поруч люди, життя яких від цього залежить».

Упродовж перших серій Techstar засновники зібрали 25 мільйонів доларів. Хоч іншим вдавалося краще за решту, всі вони надали перевагу новонабутій кар’єрі перед тим, що робили досі — або ж принаймні так казали на цьому шоу. Наприклад, Мелані Мур, засновниця ToVieFor — онлайн-крамниці сумок, де споживачі могли вибирати ціну, яку готові заплатити, — колись працювала в інвестиційно-банківській сфері. Вечір за вечором вона з командою засиджувалася в офісі аж до глибокої ночі. Мур пам’ятає, як подивилася тоді на свого боса, чоловіка ледь за сорок: «І я подумала: “Якщо я й надалі старатимуся, то через десять років засиджуватися до другої ночі в конференц-залі просто стане нормою”». Хоча ToVieFor нині вже не функціонує, запуск фешн-бізнесу був набагато приємнішим і цікавішим.

І звісно, перевагою для засновників стала можливість потусити й собі з такими наставниками, як президент і засновник Foursquare Денніс Кроулі, керівник Tumblr Дейвид Карп, співзасновник HubSpot Дармеш Шах і Фред Уїлсон із Union Square Ventures. Нині Techstars має програми в Сієтлі, Бостоні, Нью-Йорку, Сан-Антоніо і Боулдері, штат Колорадо. У кожному місті є від сорока до сотні наставників для 10-15 компаній, які щороку беруть участь у цій програмі.

Як і решта інкубаторів, Techstars може похвалитися нижчим відсотком зарахування учасників, ніж Гарвард — лише 1%. «У нас квота відбору нижча, ніж у Лізі плюща, тож ви маєте бути найкращими серед найкращих, щоб отримати інвестиції від Techstars», — повідомляв їхній вебсайт. Також на сайті стверджувалося, що їхня тримісячна програма серйозніша за чотирирічну програму в коледжі. Разом із роботою в офісному просторі Techstar обрані компанії мусили робити презентації перед інвесторами своєї мережі. Вони отримували 18 тисяч доларів початкового капіталу в обмін на 6% акцій створеної ними компанії. Techstars рахували ці початкові 18 тисяч як 118 тисяч доларів, позаяк це також передбачало 100 тисяч доларів конвертованої короткострокової позики. Як і YC, Techstars організовувала вечері, куди відомі у світі технологій спікери приходили двічі або й тричі на тиждень. Засновники також відвідували місцеві компанії, зустрічаючись з СEO та підприємцями.

Упродовж першого місяця кожної програми засновники презентували свої ідеї наставникам і отримували відгук, а відтак дізнавалися, чи потрібно їм буде робити «півот», а чи цілком змінювати напрям. Наступного місяця вони розв’язували специфічні проблеми і способи поширення або розвитку певних продуктів. Третій місяць учасники присвячували роздумам про життя після програми: як шукати кошти і пітчити проект інвесторам, та зрештою запустити свою компанію. Кульмінацією цієї програми був знов-таки Демо-день, куди зовнішні інвестори та підприємці могли прийти на презентації готових компаній.