Українська література » » Прес-центр - Юліан Семенов

Прес-центр - Юліан Семенов

---
Читаємо онлайн Прес-центр - Юліан Семенов
з Дігоном лишалося ще чотири години; вертоліт летить до Нью-Йорка сорок сім хвилин; часу вистачає, можна й потрібно прочитати останні зведення з прикордонних з Гаривасом держав; дуже цікаво працює резидент у Пат, зовсім ще молодий Юджін Пат; до розмови з Дігоном треба добре підготуватися.

О 14 годині 45 хвилин Пат повідомляв: «Майбутня конференція у Гавані змусила мене вжити ряд спішних заходів, особливо після того, коли я одержав інформацію, що офіційний представник нинішнього режиму в Гаривасі візьме участь у її роботі як спостерігач. У агента Сіднея, який працює на телебаченні, є матеріали, що компрометують полковника Мігеля Санчеса. Ці матеріали було передано мені ЮСІА[12], але вони не витримували ніякої критики через прямолінійність і недоказовість звинувачень, висунутих проти лідера. Я підключив до переробки матеріалів мого агента з газети «Ель Епока»; зараз «таємні зв’язки» полковника Санчеса з режимом Кастро здаються цілком правдоподібними; гарно прозвучить історія про те, як Санчес не захотів урятувати свого друга під час полювання на акул у затоці і його друг (професор Морієта) загинув у пащі хижака; є також свідчення дівчини, яка звинувачує полковника Санчеса в тому, що він намагався позбавити її невинності. Я запропонував тоді додати ще один епізод: агентура, яка працює в середовищі лівих профспілок, організувала матеріал про те, що якийсь Мітель Санчес з Гаривасу ще дев’ять років тому їздив у Прагу й Улан-Батор на кошти, про які не повідомив фінансово-контрольні органи; отже, ці кошти не що інше, як гроші КДБ чи ЦРУ, хоч я порадив допустити версію «кубинської чорної валюти». Післязавтра буде опубліковано заяву «Конфедерації демократичних громадян Пами», де вихвалятимуть майбутню конференцію, різкими словами «затаврують» американський імперіалізм і колоніалізм, що вживає всіх заходів, аби «придушити» прогресивні режими Латинської Америки; потім наша агентура надрукує повідомлення, що «Конфедерація демократичних громадян» — це запасна штаб-квартира компартії і саме звідси виходять усі накази про проведення страйків у Памі, які руйнують і без того послаблену економіку країни».

О 15 годині 05 хвилин Юджін Пат передав:

«Мій агент, котрий працює зараз у посольстві Гаривасу, на конспіративній зустрічі, яка щойно відбулася, повідомив: начальник генерального штабу полковник Діас, прибічник прем’єра Мігеля Санчеса, в напружених стосунках з міністром оборони майором Лопесом. Вважають, це сталося тому, що в новому кабінеті не всі вірять Лопесу, який дістав освіту у Вест-Пойнті, хоч міністр закордонних справ режиму полковника Санчеса, доктор Малунде, випускник Гарварда, стоїть, однак, на позиціях, близьких до крайніх лівих. Поки що Санчес зберігає видимість єдності кабінету, але я маю намір розпочати в місцевій пресі кампанію проти начальника генерального штабу Діаса, звинувативши його в таємних зв’язках з «американським імперіалізмом» і в змові проти полковника Санчеса, через побоювання, що «надмірний лібералізм гариваського лідера може кинути республіку у вир громадянської війни».

З’явилася можливість вийти на один з контактів майора Лопеса, пов’язаних з його операціями перекуповування на фіктивні імена плантацій какао-бобів, але контакт вимагає п’ятдесят тисяч доларів авансу, пояснюється це надзвичайно великим риском усієї операції. Він вважає, що викладена нам інформація дасть змогу провести конспіративну зустріч з майором Лопесом і встановити з ним ділові стосунки. Жду вказівок».

Майкл Велш відкинувся на спинку крісла, легко закинув ноги на край столу, смачно закурив і натиснув на кнопку селектора.

— Будь ласка, передайте у шифрувальний відділ, що я згоден з пропозицією Пата, ми перекажемо йому десять тисяч баків[13] — десять, а не п’ятдесят — сьогодні ж. Це перше. Тепер друге: я вилітаю через п’ятнадцять хвилин, повідомте в Нью-Йорк, у наше бюро. І третє: мене цікавлять імена всіх тих, хто був знайомий з міністром оборони Гаривасу майором Лопесом тоді, коли він учився у нас у Вест-Пойнті. Це все. Повернуся об одинадцятій. Коли виникне щось невідкладне, дзвоніть мені за місто, я ляжу спати пізно, лишилося багато незавершеної роботи.

О шостій годині вертоліт Майкла Велша приземлився на плоскому даху хмарочоса, де серед інших контор, банків, директоратів розмістився філіал акціонерного товариства «Гонконг — Лос-Анджелес трейд асошіейшн лімітед». Під цим «дахом» розташувався конспіративний центр ЦРУ, зорієнтований на роботу в країнах Центральної Америки та на островах Карібського басейну.

… Дігон заїхав у підземний гараж; там його машину поставили в автоліфт і підняли на сімдесят дев’ятий поверх; біля ліфта його зустрів Велш, спитав, як здоров’я, розповів новий анекдот про президента Рейгана; поремствував на нескінченні дурниці, які робить адміністрація «старого артиста», покартав державний департамент: зовсім заплутались, ніякого курсу, віддали право політичних рішень Білому дому, забули про уроки Джона Фостера Даллеса; о часи, о звичаї! Певна річ, Кремль стриже дивіденди з таких дурниць; ми самі намагаємося щось робити, але всі ці висилання з Європи російських дипломатів — за нашим поданням — навряд чи довго діятимуть, ні, настала пора кардинальних рішень, від слів треба переходити до реального діла, інакше ми втратимо те, що так важко дісталося…

— Правильно, — погодився Дігон, коли вони залишились наодинці у великому залі з голими стінами, куди були вмонтовані карти найважливіших регіонів Центральної Америки, вони починали світитися після легкого торкання до пульта, встановленого на письмовому столі, за яким умостився Майкл Велш, запросивши співрозмовника сісти біля нього в зручному, м’якому кріслі.

— Звідси вам буде краще знайомитися з нашими матеріалами, містер Дігон, — сказав Велш. — Я посадив вас у крісло директора, а він любить комфорт.

— Я згоден поступитися комфортом заради надійності, — відповів Дігон. — Якби ваш директор і наш президент керувалися таким постулатом, думаю, американці жили б спокійно й щасливо. Як у вас з часом, містер Велш?

— Я мушу повернутися до Вашінгтона не пізніше як о десятій тридцять, у Європі напружене становище, шифровки з наших резидентур надходять кожні три хвилини; хоч п’яту частину, але доводиться читати…

— Тоді я сформулюю предмет нашого інтересу дуже твердо…

— Яв курсі, містер Дігон.

— Ні, містер Велш, ви в курсі того, про що вас поінформували мої помічники… Я їм довіряю і люблю їх, але вони — це вони, а я — це я. Річ у тім, що Гаривас мене цікавить не тільки тому, що я не хочу, як і кожен патріот Штатів, повторення Куби чи Нікарагуа, а й тому, що я принципово занепокоєний діяльністю Леопольдо Граціо. Саме тому я й попросив моїх людей влаштувати нам зустріч.

— Але вони нічого не сказали мені про Леопольдо Граціо, — Велш здивовано знизав плечима й витяг свої «Лакі страйк». — Я зрозумів їх так, що об’єктом вашого інтересу є плантації бобів какао в Гаривасі,

Відгуки про книгу Прес-центр - Юліан Семенов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: