Виклик - Джеймс Паттерсон

Нарешті очі його розплющилися і набули осмисленого виразу.

— Що сталося, га? — спитав він отетеріло. — І що тут коїться?

Керрі й сама досі до пуття не знала.

— Мабуть, стався вибух, — сказала вона.

Марк роззирнувся, оглядаючи залишки човна, які все ще палали й чаділи. Його волосся було обсмалене, а на лобі виднілося велике садно, з якого точилася кров. Одначе сарказм його залишився незмінним.

— Ой, та що ти кажеш? Правда?

«Краще б я не приводила тебе до тями», — хотіла сказати Керрі, але цієї миті вони обоє повернули голови.

— Ти чула? — спитав Марк.

Керрі кивнула.

— Це матінка.

Почувся також іще один голос. Дякувати Богові, то був Ерні! Ніколи в житті не раділа так Керрі, зачувши голос свого зазвичай аж надто балакучого й осоружного братуся.

Марк і Керрі загукали до Кетрін та Ерні й попливли до них, продираючись крізь ядучий дим та уламки човна.

— Агов, сюди! — відгукнулася матір. — Ми тут!

Іще одна хвилина квапливих зусиль — і нарешті всі Дани зібралися докупи у воді. Всі, окрім Джейка.

Розділ 45

— Погляньте! — скрикнув Ерні, показуючи рукою. — Ген там! Та погляньте ж ви всі он туди!

Проте дим і досі висів усюди, як густий туман. І тому важко було щось чітко побачити. Аж тут дмухнув вітерець, і всі зрештою побачили те, що угледів Ерні.

То був Джейк. Він перебував від них на відстані ярдів у сорок-п'ятдесят.

— Дядьку Джейк! — гукнула Керрі.

Але їм ураз стало ясно — до болю ясно, — що від нього марно чекати відповіді. Він непорушно лежав лицем у воді, широко розпростерши руки. То була типова поза утопленика. Кетрін забило подих. Ні, Господи, ні!

Марк негайно перебрав на себе роль командувача.

— Ви удвох залишайтеся тут, — сказав він, звертаючись до Ерні та Керрі. — А я притягну дядька Джейка.

І він відчалив від щільного чотирикутника, утвореного у воді їхньою родиною.

— Е, ні, стривай, я теж попливу, — заперечила Керрі, пригадавши, як Джейк урятував її у перший день їхньої подорожі.

— Гаразд, — погодився Марк. — Але давай хутчіш.

І вони попливли. Марк швидко, а Керрі — іще швидше. Колись вона встановила рекорд школи у плаванні вільним стилем на дистанції п'ятдесят метрів. Тому недивно, що вона першою добралася до Джейка.

І відразу ж ледь не пожалкувала. Його руки та ноги — принаймні ті їхні частини, які бачила Керрі, — були сильно обгорілими. З опіків точилася кров. Його обдерта червона шкіра вкрилася пухирями, як фарба під паяльною лампою. Керрі стало зле.

Долаючи нудоту, вона спробувала перевернути Джейка на спину. Але він був для неї заважким. Та в цей момент підоспів Марк і заходився допомагати сестрі. Спільними зусиллями їм нарешті вдалося перевернути дядька горілиць.

— Марку, він не дихає, еге ж? — спитала Керрі тремтячим голосом. — Він мертвий, Марку.

Марк розстебнув дядьків жилет і приклав вухо до його грудей.

— Ударів серця не чути. Може, вони надто слабкі?

Керрі заклякла на місці. Вона перелякалася до смерті, її наче паралізувало від страху. І тут у її голові пролунав голос із минулого. То був голос інструктора зі штучного дихання. Усі члени команди плавців з їхньої школи мали пройти підготовку й отримати відповідну довідку.

Це було давно, але Керрі чітко все пригадала.

— Підніми йому голову, Марку! — сказала вона братові. — Я знаю, як робити штучне дихання. Треба спробувати.

Марк підхопив дядькову голову за шию, а Керрі нахилила її так, щоб відкрилися дихальні шляхи. Затиснувши йому ніздрі, вона притиснулася ротом до рота Джейка і почала вдихати в нього повітря.

Раз, два, три…

— Нумо, дядьку Джейк! — благала Керрі між вдихами. — Давай!

Минуло півхвилини, не менше. Керрі втомилася, її легені боліли від незвичного напруження. Але вона й не думала здаватися.

— Чорт забирай, дядьку Джейк! Дихай! — закричала вона.

І він почав дихати. Попервах слабко, потім — дужче. І нарешті його дихання повернулося до норми.

Очі його були заплющені: він і досі був непритомний. Але з того світу вже повернувся.

Марк про всяк випадок знову притулив вухо до дядькових грудей. Почувши, що його серце б'ється досить сильно і регулярно, він викинув угору руку зі стиснутим кулаком.

— Господи, Керрі, ти зробила це! Молодець!

І, утворивши руками щось на зразок петлі, вони повільно й обережно потягли Джейка до матері та Ерні.

Екіпаж «Родини Данів» знову був у повному складі. Як і належало.

— І що ж нам тепер робити? — спитав Ерні. — Може, у когось є якась думка?

— Чекатимемо, — відповів Марк. — Бо Джейк сказав, що невдовзі тут з'явиться Берегова охорона.

І, глянувши на хмару густого диму над їхніми головами, додав:

— Гадаю, нас неважко буде помітити.

Розділ 46

Капітан Ендрю Татем стояв скраю велетенського критого тренувального басейну на базі Берегової охорони США в Маямі. Повільним і позбавленим емоцій поглядом спостерігав він, як тренуються шість рятувальників, розсікаючи воду у своїх водолазних костюмах. Це була згуртована команда сильних, молодих та здібних хлопців і дівчат, єдиним ґанджем яких був брак досвіду.

Втім, невдовзі цей ґандж буде подолано. І саме в цьому й полягав сенс роботи, якою займався капітан Татем. Принаймні, впродовж останніх днів.

Два роки тому він був одним з найкращих рятувальників Берегової охорони. І був би й досі, якби не покалічив свою праву ногу під час виконання завдання біля узбережжя острова Гренада. Завдяки майстерності хірурга та дюжині металевих гвинтів ногу йому «відремонтували». І він зміг знову добре ходити. Одначе про біг довелося забути. А про стрибки з гелікоптера в океан — і поготів.

Тепер половину дня Татем проводив за робочим столом, а другу половину займався тим, що немовби клонував себе у школі підготовки рятувальників. Він і не думав нарікати на долю. Просто він дуже скучив за справжньою роботою.

— Ми вже готові, а ви, сер? — пожартував один з рятувальників у басейні. Вже минуло двадцять хвилин, як він та його колеги інтенсивно плавали.

Татем«зиркнув на свій годинник: якщо точно, то двадцять три хвилини.

Курсанти вже добряче втомилися, і саме в цьому й полягав сенс цього нелегкого й виснажливого тренування. Тепер вони були готові до його основної частини.

— Вмикай на всю! — гукнув капітан Татем оператору за пультом керування.