Адвокат негідників - Джон Гришем

бічні двері до місця, де на мене чекає Напарник. Ми їдемо звідси геть, без усякого супроводу. І коли вже віддаляємось від будівлі суду, два помідори і яйце розпливаються по нашому задньому склу. Я не можу стримати сміху. Я вкотре їду з міста у своєму стилі. Частина друга. Кімната гучних вечірок
1.

Багатії, як правило, не потрапляють до камери смертників. Лінку Скенлону щодо цього не пощастило, хоча в цьому місті годі знайти й трьох людей, яких турбувала б доля Скенлона чи його щастя. Тут із мільйон мешканців, та коли Лінка нарешті судили й ізолювали, чи не кожен із них відчув щось на кшталт полегшення. Наркоторгівля зазнала потужного удару, але невдовзі відновилася знову. Зачинилися кілька стриптиз-клубів, що потішило чимало молодих дружин. Батьки дівчат-підлітків говорили між собою, що тепер їхні доньки у більшій безпеці. Власники розкішних спорткарів розслабилися, адже крадіжки автомобілів різко скоротилися. А головне — політики і фахівці з боротьби з наркотиками полегшено зітхнули і розраховували на зниження злочинності. Так воно й трапилося, але тривало недовго.

До смертної кари за вбивство судді Лінка засудив неупереджений суд присяжних. Невдовзі після того, як він опинився у камері смертників, основного адвоката його захисту знайшли задушеним. Тож, гадаю, адвокатська колегія Сіті також відчула полегшення, коли Лінка посадили.

Хоча, якщо замислитись, мало б бути кількасот людей, яким справді бракувало Лінка, принаймні спочатку. Це, скажімо, похоронні агенти, стриптизерки, персонал автомайстерень і продажні копи. Але зараз це не має значення. Усе те було шість років тому, а відтоді Лінк налагодив діяльність більшості своїх бізнесів, уже перебуваючи за ґратами.

Він завжди хотів бути гангстером, прагнув бути схожим на старомодного Капоне — жадав крові, насильства і моря грошви. Його батько, бутлеґер[3], помер від цирозу печінки. Його мати часто й невдало виходила заміж. Не стримуваний статечним родинним життям, Лінк потрапив на вулиці у віці дванадцяти років і скоро опанував дрібне крадійство. У п’ятнадцять він вже мав власну банду, продавав травичку і порнуху по місцевих університетах. У шістнадцять його заарештували, трохи дали по руках, і відтоді почалися його тривалі й колоритні стосунки із системою кримінального правосуддя.

Допоки йому не виповнилось двадцять, його звали Джордж. Це ім’я йому не подобалось, тож він прибрав і відкинув кілька прізвиськ на зразок Лаш і Бос. Зупинився зрештою на Лінк, бо він, Джордж Скенлон, так часто був пов’язаний з усякими злочинами. Ім’я «Лінк» чудово йому пасувало, тож він найняв юриста і зробив його офіційним. Просто Лінк Скенлон, без усяких там ініціалів чи чогось подібного. Нове ім’я дало йому нову особистість. Він став новою людиною, якій було що доводити. Він зухвало прагнув зробитися найкрутішим бандитом у місті і йому це цілком вдалося. До тридцятиріччя Лінка його головорізи регулярно когось убивали, аж поки він не заволодів кількома галузями бізнесу в Сіті і не монополізував свою частку в торгівлі наркотиками.

Він просидів у камері смертників лише шість років, страта призначена сьогодні на 22:00. Шість років — нетривалий час для камери смертників. У середньому, принаймні в цьому штаті, апеляції гальмують виконання покарань на чотирнадцять років. Навіть двадцять років — не рідкість. Найкоротший час — два роки, але той хлопець сам благав страти. Справедливо зауважити, що зі справою Лінка не зволікали, її навіть прискорювали. Убий суддю — й усі решта суддів образяться. Його апеляції приймалися без жодних затримок. Його винуватість було підтверджено, підтверджено і перепідтверджено. Усі постанови приймалися одноголосно, беззастережно, найвищими судовими органами штату. Верховний Суд США відмовився переглядати справу. Лінк розлютив усіх, хто по-справжньому управляє системою, і сьогодні система остаточно йому помститься.

Суддя Неджі — ось кого убив Лінк. Він, Лінк, не натискав на гачок власноруч, але він дав зрозуміти своїм підлеглим, що хоче, аби Неджі помер. Найманий убивця на прізвисько Кастет отримав завдання і ретельно його виконав. Суддю Неджі і його дружину знайшли у ліжку, в самих піжамах, з кульовими отворами в головах. Кастет після того трохи розпустив язика, а копи влаштували прослуховування у правильному місці. Кастет також був у камері смертників, на той час уже два роки, коли його знайшли із запханим в горлянку відбілювачем. Копи допитали Лінка, але він заприсягся, що нічогісінько не знав про таку прикрість.

Чим же завинив суддя Неджі? Він був зразковим непохитним поборником закону і порядку, ненавидів наркотики і славився тим, що карав розповсюджувачів за всією суворістю закону. Він невдовзі мав винести вирок двом типам із найближчого оточення Лінка — зокрема його кузену — по сотні років кожному, і це засмутило Лінка. Це ж було його місто, а не Неджі. Він, Лінк, вже багато років хотів дошкулити судді, влаштувати таку собі остаточну розборку. Убий суддю, уникни покарання, і весь світ знатиме, що ти точно понад законом.

Після того, як було вбито адвоката його захисту, усі вважали мене справжнім дурнем, коли я взявся за його справу. Ще один невтішний результат для Лінка — і мене можуть знайти на дні якогось озера. Але те все було шість років тому, відтоді ми з Лінком непогано порозумілися. Він знає, що я намагався зберегти йому життя. Чого він досягне, убивши свого останнього захисника?