Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

Еніка слухала з інтересом, її занепокоєння поступово зменшувалося. Вона зрозуміла, що ці нові правила не тільки відкривають нові можливості, але й потребують великої відповідальності та рівноваги.

— Але як ми будемо забезпечувати, щоб ці стосунки не відвертати нас від наших місій? — запитав інший джедай із залу.

— Це частина нашого навчання та дисципліни, — відповів Квай-Гон, його голос був спокійним і впевненим. — Ми маємо вміти знаходити баланс між особистим життям та обов'язками джедая. Це не тільки випробування, але й можливість стати сильнішими.

Обі-Ван, дивлячись на свого вчителя, відчув хвилю натхнення. Він знав, що ці зміни важливі для майбутнього Ордену джедаїв.

— Ми всі маємо вчитися і рости разом, — додав він, звертаючись до Еніки. — Це новий етап для нас усіх.

Еніка кивнула, відчуваючи, як її тривоги поступово відступають. Вона знала, що з підтримкою свого майстра і друзів вона зможе подолати будь-які виклики.

— Я готова прийняти ці зміни, — сказала вона, дивлячись на Обі-Вана. — І я буду старатися знайти баланс у всьому.

Обі-Ван посміхнувся, його очі світилися гордістю за свою падаванку.

— Я знаю, що ти здатна на це, Еніка, — відповів він. — Разом ми зможемо здолати будь-які труднощі.

Коли зустріч завершилася, джедаї почали розходитися, обговорюючи нові правила і майбутні зміни. Обі-Ван і Еніка вирушили до своєї кімнати, готові до нового етапу у своїх життях.

— Я відчуваю, що попереду на нас чекають великі пригоди, — сказала Еніка, йдучи поруч зі своїм майстром.

— Так, і ми будемо готові до них, — відповів Обі-Ван, обіймаючи її за плечі. — Ми разом, і це найголовніше.

На Набу, у тіні великих дерев, Югамда та її наставниця обговорювали свої плани.

— Ми маємо діяти швидко, — сказала наставниця, її голос був суворий і холодний. — Джедаї починають розуміти, що відбувається. Ми не можемо дозволити їм зупинити нас.

— Я знаю, наставнице, — відповіла Югамда, її очі блищали від рішучості. — Ми знайдемо Еніку і використаємо її для нашої справи. Вона ще не знає, наскільки вона важлива для нашого плану.

Наставниця кивнула, її обличчя залишалося непроникним.

— Ми будемо діяти обережно і безжально, — сказала вона. — І ми досягнемо своєї мети.

Югамда посміхнулася, її думки були сповнені темряви та рішучості.

— Так, наставнице. Ми досягнемо своєї мети.

На Корусанті, Обі-Ван і Еніка готувалися до нової місії, не підозрюючи, які випробування чекають на них попереду. Але вони знали, що разом вони здолають будь-які труднощі та знайдуть шлях до світла.

Спочатку коли Еніка не забігала до нього як завжди з ранку він не звернув увагу. Потім вона не дозволила перечесати та укласти своє волосся. Йода знайшовся в залі для медитацій без настрій. Але Обі-Ван набув би Обі-Ваном аби не спробував вияснити що трапилось з его падаван.

- Так, — відповіла Еніка, не дивлячись на нього. - Я бачу візії, майстер. Вони стосуються мене, тебе, всього Ордену.

Обі-Ван замислився, дивлячись на її серйозне обличчя. - Що ти бачиш, Еніка?

- Я бачу темряву, майстер. Велику темряву, яка накриває нас усіх. Я бачу, як ми боремося, але... - вона зупинилася, боячись продовжувати.

- Але що, Еніка? - запитав Обі-Ван, підтримуючи її погляд.

- Але я бачу, як ми втрачаємо, майстер. Я бачу, як ми вмираємо. Я бачу, як ти... - вона зупинилася, не в змозі продовжувати.

Обі-Ван поглянув на свою падаванку з глибокою турботою і співчуттям. В його очах відбивалася тривога за неї, але також і твердість.

— Еніка, — промовив він м'яким голосом, — візії Сили можуть бути оманливими. Вони показують можливе майбуття, але не завжди визначені. Ми маємо пам'ятати, що наші дії сьогодні можуть змінити майбутнє.

Еніка кивнула, але її погляд залишався серйозним.

— Але як ми можемо бути впевнені, що зможемо змінити це майбутнє? — запитала вона. — Я відчуваю, що ця темрява вже дуже близько.

Обі-Ван задумався на мить, потім поклав руку на її плече.

— Ми можемо бути впевнені лише в одному, Еніка, — сказав він. — Ми боротимемося з усією нашою силою і мудрістю. Ми не здамося. І разом ми зможемо подолати будь-які загрози. Пам'ятай, Сила завжди з нами.

Еніка вдихнула глибоко, намагаючись заспокоїти свої думки. Вона знала, що її майстер має рацію. Вона повинна довіряти Силі та своїм вмінням.

Вони обіймалися, дивлячись одне на одного, вони знали що їх чекає велика боротьба. Але вони були готові до неї. Вони були джедаями, і вони були готові боротися за мир і справедливість.

— Майстре ми куди ідемо.Тренувальні кімнати другому боці. Еніка скептично подивилася на Обі-Ван зупинившись

– Ми ідемо до Йоди як я казав мені турбують твої сни

– Але сьогодні я спала спокійно турбуватися нічого.

— В перше за скільки днів і те що я навіяв тобі сон.

– Ви зробили що ? Дівчинка не помітила як повисла голос її брови нахмурились

— Я знаю, що це може здатися незвичним, — відповів Обі-Ван спокійно, — але я хотів переконатися, що ти зможеш відпочити хоча б одну ніч. Після всіх тих візій, які тебе турбували, ти потребувала спокійного сну.

Еніка вдивлялася в очі свого майстра, намагаючись зрозуміти його наміри. Вона знала, що Обі-Ван завжди дбав про неї, але це втручання в її сни було для неї новим і несподіваним.

— Майстре, — сказала вона нарешті, — я ціную вашу турботу, але я повинна навчитися справлятися зі своїми візіями сама. Це частина мого шляху джедая.

Обі-Ван кивнув, розуміючи її слова.