Він калічить, вона лікує чи А де був ти? - Анітвела Кі

— Тепер зрозуміло, чому ти повертаєшся додому рано-вранці, — він похмурнів.

— Краще забудь, що я щойно сказала і їж, — гордо підвела голову і сіла за стіл. Соромно за свою роботу мені не було, я її дуже любила. Так, що я просто узялася за трапезу, розсудивши, що алкоголь не сильно дасть у голову, якщо шлунок буде сповнений.

Відкусивши перший шматочок, я муркнула і задоволено посміхнулася. Їла я вчора, зовсім не було час.

— Ти як кішечка, — реготав чоловік і теж почав їсти.

*****

Незабаром ми вже сиділи на дивані й розмовляли, потягуючи коктейль.

— То чому ти не сказала, що в тебе проблеми з ранами, подібними до Метью? — я вже зрозуміла, що друг дитинства виклав усе, до останньої крихти, і не бачила сенсу приховувати щось.

— А що мені сказати? Я лікар, але через те, що мене намагалися застрелити, не можу лікувати людину з вогнепальною? Ні! Те, чого навчають у медичному, це витримка, старанність, посидючість і сила волі, а не лише хвороби, як лікувати й де яка кістка. Я просто не могла сказати, що він помре. Просто не хотіла в це вірити, — не помітила, коли по моїх щоках потекли сльози, але я вперто продовжувала. — Метью був мені добрим другом. І навіть тоді я не повірила, що це він наказав убити мене. Я пам'ятала його батька і досі ненавиджу його всіма фібрами душі. Адже це через нього мало не загинув мій брат і це .... мфб.

Він накрив мої губи своїми та акуратно притягнув до себе. Відібрав у мене коктейль і посадив до себе на коліна.
___________________________________________________________________________
Отак допоміг, так? Ну, ось як ви думаєте, що між ними станеться?)))

Дякую за прочитання))))