Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп

Вона ще довго вдивлялася в темряву ночі. З голови не виходили слова герцога.

Тільки вдаватися до дурних мрій не було часу. Завтрашній день готував нові випробування.

«Пора спати, - Ліннея вдихнула на повні груди нічне свіже повітря, насолоджуючись запахами квітучої Нічної красуні. - Завтра має бути новий метушний день».

Трохи почався світанок, пані Белтрам отримала добрі звістки. Третій принц був відправлений на усунення заворушень після повені та забезпечення продовольством та іншим постраждалих.

Настав час змінити чиновників.

Цілий день Ліннея тільки тим і займалася, що віддавала розпорядження, писала листи та чекала на відповіді. То був важкий час. До самого вечора вона працювала в поті чола, переставляючи фігурки на шахівниці в очікуванні своїх посильних.

Наступного дня в імператорському палаці мав пройти суд. На ньому і відбудуться основні дії наміченої нею вистави. Єдина проблема була в тому, що вона не могла бути там особисто і вчасно направляти репліки та пропозиції чиновників.

Але оскільки спектакль цей був дуже важливий, пані Белтрам орендувала невелику кімнату в готелі неподалік палацу. Її люди курсуватимуть від готелю до воріт палацу, передаватиму повідомлення, там їх підхопить підкуплений євнух і віднесе до палацу.

На цьому суді вона позбудеться першого міністра та його прихильників. Головне, щоби її соратники все зробили правильно.

Дівчина переодяглася у простий одяг, щоб бути непомітним на вулицях міста.

Раніше всюдисущий Андеш найняв невеликий візок. Удвох вони вирушили в дорогу. Служницу цього разу залишилася вдома. Чим менше людей буде залучено до майбутньої авантюри, тим краще.

Хоч готель і знаходився у жвавому місці, всередині було тихо і спокійно.

Ліннея піднялася на другий поверх у зняту для неї кімнату. Потім слуга приніс чай. Все як завжди, на парочку, що увійшла, ніхто не звернув уваги.

Андеш залишився біля дверей, ретельно стежачи за обстановкою. Через деякий час у кімнату увійшов слуга з тацею, повною фруктів. Тільки то був не працівник місцевого готелю, а один із його шпигунів Беплер Пенья. Саме він сьогодні був посильним до палацу.

- Суд незабаром розпочнеться! - тихо промовив Пенья, розставляючи на стіл страви з фруктами. - Все під контролем!

Ліна лише кивнула у відповідь. Слуга, вклонившись, вийшов. Він пройшов до кухні з порожнім підносом у руках і через чорний хід зник у провулку.

Засідання розпочалося, чиновники виступали один за одним. Доповіді Ліннеї надходили кожні півгодини.

Все складалося чудово.

Вкотре хтось постукав, і Андеш обережно відчинив. У той самий момент, як двері прочинилися, йому в плече встромилася голка. Охоронець встиг лише руками змахнути і відразу від сильного удару відлетів на протилежний бік, ударившись об стіну, завмер нерухомо.

Ліна підхопилася, схопивши маленький ніж для фруктів зі столу, щоб мати в руках хоч якусь зброю.

До кімнати увірвалися з десяток бійців у масках. Її миттєво оточили.

- Вам краще залишити зброю та піти з нами добровільно! – промовив один із них, мабуть ватажок.

Пані Белтрам була не з боязкого десятка, вона лише міцніше стиснула в руці ніж і приготувалася до бійки.

Ніхто не знав про її місцезнаходження, крім найвідданіших людей.

Що могло статися? У зраду вона не вірила, тим більше, бачачи розкинуте на підлозі тіло свого охоронця.

Можливо, це помилка, і воїни прийшли не за нею.

- Ви хто такі? - запитала дівчина, пильно вдивляючись у ватажка.

Вона вирішила потягнути час, сподіваючись, що незабаром повернеться Беплер Пенья. Сам він не зможе допомогти, але хоча б буде в курсі того, що відбувається.

- Покладіть ніж! - повторив ватажок свій наказ, не звернувши уваги на її слова.

Все закрутилося за лічені секунди. Атаку було продумано до дрібниць. Поки воїни відвернули її увагу, центральний кинув у неї кілька голок. Парочку дівчина встигла відбити, але одна таки вп'ялася в плече. Дочка генерала навіть не зупинилася, відбиваючи атаки мечів. А наступної миті її свідомість помутніла, тіло обм'якло. На підлогу впасти їй не дали. Останнє, що Ліна відчула, як її підхопили кілька рук.

Її не вбили першої ж миті, отже, дівчина потрібна була живою.

Коли вона прийшла до тями, не поспішала розплющувати очі, уважно прислухаючись до оточення. Ворухнутись не вийшло, але чутливість у руках і ногах залишилася. Значить, без почуттів вона залишалася недовго. Руки і ноги були пов'язані, а сама бранка прийшла до тями в сидячому положенні.

Це дало надію, що викрадачам від неї щось треба, а отже, вбивати найближчим часом не будуть.