Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста
Відпускаю з обіймів Романа, який відстороняється від мене та виймає смартфон із кишені синіх джинсів. Розблоковує його та починає комусь щось швидко писати, а я…
А я сиджу одурманена від поцілунку, який пломеніє на моїх вустах. І одночасно не вірю, що це все реальність.
Я… Він проведе зі мною ніч? Не жарт?
Не жарт, Насте. Чиста правда… Буде зі мною до самого світанку, аж поки сонце не кине на землю перші промінчики, а також... стане першим чоловіком.
Тіло огортають мурашки. Трішки ніяково. Але, либонь, не варто хвилюватися. Краще сконцентруватися на приємному.
- Кому ти пишеш? - запитую.
- Максиму, - відповідає та цієї миті перестає тицяти. Блокує гаджет, який закидає до кишені. - Можемо йти.
- Добре, - здіймаюся я на ноги.
Роман бере мене за руку та тягне через весь клуб. Дорогою я ловлю погляд Галі. Він у неї здивований, мов бачить щось неземне, але одночасно щасливий. Подруга підморгує мені та усміхається.
Я у відповідь не встигаю нічого зробити, адже ми вже на виході, а там опиняємося на вулиці.
Тут же зовсім темно, а у повітрі висить приємна прохолода, яка торкається мого роз'ятреного тіла. Підіймаю голову - небо покрите зорями, але ніде нема місяця. Сьогодні зірочки мерехтять без нього.
Але нема коли роздивлятися темне небесне шатро. Роман, тримаючи за руку, веде мене до своєї білої автівки. На ходу знімає сигналізацію, а коли доходимо, то мовчки відчиняє мені двері та допомагає сісти. Якийсь він неговіркий. Міг би дати початок діалогу.
Поки я зручно вмощуюся на сидінні, він зачиняє двері та обходить авто. Уже зі своєї сторони та дивиться на мене. Я обертаюся до нього.
Зараз його блакитні океани спокійніші. Він ніби хоче щось запитати, але повертає голову та заводить двигун.
Я ж не змінюю своєї пози та не насмілююся почати щось говорити. Просто дивлюся на його профіль. Він у нього звабливий, що аж кортить накинутися на нього й знову цілувати. Глибоко та палко…
І не тільки через це хочеться торкатися його вуст. У мене ломка від того, що знову хочу його цілувати. Дуже хочу… Хочу, хочу, хочу…
Я від голови до п’яток оповита почуттями, які забирають у мене відчуття часу, а також занурюють у фантазії, що аж не помічаю, як ми на місці, і Загребельний уже веде мене до готелю.
Готель… На мою думку, не найкраще місце для… Але чого я носом верчу? Зрозуміло, що не до себе додому повезе, а тим паче не до мене на поріг завалимося.
Повертає мене до реальності тихий клац, який видає замок дверей.
Перед очима простий номер із великим ліжком, яке застелене кремовим покривалом. Його колір ідеально підходить під стіни. Вони мають таку саму барву. Та плювати на неї!
Зараз на мене чекає приємніше, що аж від цього очікування стає важко стояти. Хочеться уже впасти на це велетенське ліжко та бути під ним…
Роман за моєю спиною. Він підходить до мене та кладе мені руки на плечі, а його вуста торкаються мого вуха та кажуть:
- Ти божевільна.
- Мабуть, - відповідаю, задихаючись від збудження, яке в одну хвилю накриває мене.
- Не «мабуть», а точно, - стає ще ближче - впирається своїм тілом. Його руки ковзають із плечей до грудей. Він дуже повільно розщібає мою сорочку. Ґудзик за ґудзиком…
Господи, я спокійно стояти не можу! Між ногами вирує люта пожежа, а він тільки почав мене роздягати!
Нарешті його пальці розщібують останній ґудзик. Роман скидає із мене сорочку, яку відкидає у сторону.
Його руки знову повертаються до плечей та біжать донизу, а вже не по тканині сорочки, а по моїй оголеній та чутливій шкірі.
Доторки солодкі та одночасно гострі, мов водить лезами бритви. У мене аж хитається свідомість, мов та п’яна.
Що він зі мною робить…
Ммммм…
Хапаю ротом повітря. Мммм…
Пальці Романа торкаються мого декольте. Стискає груди через бюстгальтер та видає рик на вухо, до якого, мов приправа, додається мій черговий стогін.
Продовжує жадібно їх м'яти, аж поки різко не покидає груди. Його руки за моєю спиною.
До сорочки приєднується бюстгальтер, а його руки повертаються на звичне місце. Торкається напряму…
Мне, смикає, пестить… Таке виробляє, що я стояти не можу, а тим паче без жодного звуку. Солодкі мелодії насолоди виплигують з мого ротика.
Роман продовжує зводити мене з розуму. Усе значно солодше, аніж у мріях, а тим паче у книгах.
Раптово покидає мої груди та руки біжать нижче. Він скидає мої джинси. Тут уже вмикає швидкість. Набридло тягнути, бо і сам хоче. Я відчуваю його тверду ерекцію, якою впирається у мене.
Не встигаю кліпнути, як уже без штанів і я розвернута до нього. Однією рукою тримає за плечі, а інша… Уже у мене між ногами - на промоклих трусиках.
Шаленість повертається до його погляду. Зіниці яскравіші. Палають.
