Земля мертвих - Жан-Крістоф Гранже
— А «Льодяник»?
— Ахтар виготовляв капсули вареного цукру, куди додавав подрібненого скла. Учасник — тобто учасниця — запихає їх собі у вагіну. Під дією тепла скалки вивільняються. Гра полягає в тому, щоб примудритися виштовхнути їх, скорочуючи м’язи промежини. Цебенить кров, пекельно болить, дійсно огидне видовище. А гравці від того у захваті.
Поліціянт подумав про медексперта: як сталося, що він не зауважив нічого підозрілого?
— Скільки людей підсіло на ваші ігри?
— Кілька тисяч, гадаю.
— А Ніна… ще якісь послуги надавала Ахтарові?
Майк помахав рукою комусь у саду, який з’єднував їхній будинок із сусіднім. Корсо витягнув шию: п’ятдесятилітня пані в піджаку «Шанель» саме перетинала подвір’я вілли.
Жінку в костюмі міні явно обурило те, що вона побачила (голівка статевого органа Майка випиналася над краєм огорожі, немов маріонетка в ляльковому театрі), й вона хутко подалася геть.
— Ніна надто захопилася, — продовжив розповідь порноактор. — Я не раз її попереджав. Вона брала учать у так званих «сліпих тестах». Дівчину прив’язують до столу патологоанатома, а кат отримує вказівки онлайн від учасників парі… Переважно їй у піхву вставляють найхимерніші предмети. Спочатку вона відмовляється, ставки ростуть, а коли сума здається достатньою, дівчина погоджується… Ніна була королевою трюку.
— Які саме предмети?
— Мобільний. Заради сміху хтось телефонував, і він дзеленькав усередині. Але могли й жменю рибальських гачків запхати…
— Ахтар казав, що Ніну ніхто не змушував…
— Це правда. Гроші перетікали до його кишені. Мерзотник уже голову нам проточив балачками про велике еротичне злиття, але він — лишень гендляр, що натрапив на золоту жилу…
— Якщо бабло її не цікавило, навіщо вона приставала на такі пропозиції?
— Задля задоволення. Ніні подобалося, коли їй завдавали болю. Насправді.
— Не надто переконливе тлумачення.
Фройд щиглем відкинув недопалок у сад сусідки.
— Їй подобався біль, бо вона себе не любила. А не любила вона себе тому, що була переконана, нібито не гідна кохання. Її народили анонімно; сподіваюся, ти про це знаєш?
Корсо хитнув головою.
— Ніна собі уявила, що істота, яку не можливо покохати, — тобто вона сама, — обернулася на істоту, яку слід зневажати. Бажання докорінно змінилося. Дівчина тепер насолоджувалася болем, тортурами, зневажанням, що нібито заслужила до себе. Її психіка переставила всі цінності з ніг на голову. Насилля стало для неї єдиним джерелом задоволення.
Корсо вже зрозумів, чому його називали «Фройдом». Свою заплутану промову той виголосив на єдиному диханні, повчальним голосом — якби трошки відірватися, можна було б уявити, що він звертається до власного фалоса.
Коп мучився загадкою: дівчина, що віддавалася настільки божевільним забавам, очевидно, мала чималі ускладнення. Тож чому медексперт так нічого й не побачив?
Але Майк був ладен розвіяти будь-які сумніви.
— Останнім часом Ніна спекалася залежності від ігор садо-мазо. Шрами, певно, зарубцювалися. Вона почувалася краще як тілом, так і душею.
— Чому так сталося?
— Чувака собі знайшла.
— Чувака?
Усі свідчення збігалися в одному: 32-річна Софі Серейс, вона ж Ніна Віс, була сама як палець.
— Не чіпляй мені локшини на вуха. В протоколах не згадується ніякий хлопець. Катма ні в мобільному, ані в комп’ютері.
Майк ошелешено замахав головою.
— Отже, ви так нічого й не зрозуміли про Ніну. Все, що стосувалося її особисто, вона ховала за сімома замками. В неї було обмаль таємниць, але вона їх свято зберігала.
— Ким був її хлопець?
— Не знаю.
— Вона тобі щось про нього розповідала?
— Небагато. Здається, він був художником.
— Займався садомазохізмом? Де вона його зустріла?
— Навіть гадки не маю, кажу ж тобі! Вона лише зізналася, що подекуди зустрічається з ним і що їй з ним добре.
Цей художник, мабуть, теж був дуже охочий до загадок, бо не залишив жодного сліду в житті Ніни. Яке брело, таке й стріло.
— Може, пригадаєш бодай щось, адже ми маємо встановити особу?
— Здається, вона позувала для нього…
— Де можна знайти його полотна?
— Навіть не уявляю.
— В нього є галерея?
— Кажу тобі, ніфіга не знаю!
— Подумай.
Майк провів рукою по голові.
— Носить капелюха.
— Капелюха?
— Одного дня вона мені його описала. Нібито він полюбляє незвичний одяг. Білі костюми, капелюхи… В стилі сутенера 20-х років…
Якось не суголосно з образом загадкової людини. Тут треба добре пошарудіти. Може, і вдасться відкопати щось цікаве. Хай там як, але це з біса значний крок уперед в розслідуванні, розпочатому Борнеком.
Корсо попрощався з Фройдом, проте за якусь мить повернувся.
— Ще хотів спитати — так, дрібничка.
— Що саме?
— Чому ви всі підстрижені під нуль?
Майк хтиво усміхнувся.
— Ахтар вигадав. Більше скидається на секту. А втім, зручно.
— Для чого зручно?
— Для того, щоб трахати головою.
17
Його команда чекала на нього в залі засідань. У Берсі програмісти взялися за розкодування фільмів — їх виявилося кілька тисяч — за «ласкавої підтримки» Ахтара.
— Щось надибали?
— Жах якийсь, — відказав Людо, що був не з полохливих. — Дівчата справді багато беруть за виступи. Ми ще не торкалися фільмів з Ніною, але, гадаю, вони такі ж самі…
— Список передплатників?
— Теж розшифровуємо. Генії інформатики кажуть, що вдасться визначити лише IP-адреси комп’ютерів. Згодом треба буде віднайти імена їхніх власників. Ми не здаємося.
— Актори, акторки?
— Картотека Ахтара в повному порядку, але що нам з того? Всі працюють під псевдонімами. Жодних даних щодо кадрів.
— Він ніколи не записував, яку видав зарплату?
— Ні. Всі брали участь добровільно. Реально схибнуті якісь…
— Що з Ахтаром, ви дозволили йому зв’язатися з адвокатом?
— Ні. Ми досі шукаємо на плівках щось гаряченьке, на чому можна розкручувати звинувачення.
— Копніть навмання. Дівчат там перетворюють на калапецю.
— Він каже, що їх нібито загримували.
— А одночасне проникнення вчотирьох? А предмети, що запихають до піхви та дупи?
Людо стенув плечима.
— Вільний обмін між дорослими людьми, які дали згоду. У нас є договори, що їх підписали дівчата. Ахтар пояснює, ніби в такій спосіб він їх звільняв від іудейсько-християнських пут, забобон, якими їх пригноблює суспільство,
