Фантомна довіра - Лана Вернік

1998 рік, крім початку Великої африканської війни, сумний також і ескалацією конфлікту у тоді ще існуючій Югославії. Дипломатія не впоралась і почала розглядатися військова концепція розв’язання кризи — результатом стало бомбардування території Югославії силами НАТО… котре тривало 78 днів — з 24 березня по 9 червня 1999 року.

Контрабанда зброї… процвітала, до того ж — в усіх напрямках одночасно. Степан встигав виконувати різні побажання “давніх” клієнтів і “нових” також. Однак, Фурія вимагала більшого і жодним чином не викривала наступних кроків “плану помсти”, наполягаючи на тому, що потрібно більше втягнутись у “всі процеси” і у довіру. Куди більше? Громови були дуже вдячні Степану за порятунок Влада в Африці. Він став вхожим в їхній будинок на Рублівці. Його запрошували на різні урочистості і сімейні свята. Аліса постійно крутилася поруч… Він став для них майже своїм. Все більше скидалося на те, що Фурія знайшла “ще одне застосування талантам Степана” (Колумбія) і вирішила якнайбільше заробити на його вміннях, перш ніж поквитатися з Громовим…  але не все йшло гладко.

(Незважаючи на війну в Європі, наркоторгівля, а також контрабанда алкоголю і цигарок набирала обертів… це турбувало європейських стражів порядку, зокрема поліцію Федеральної землі Баварія та оперативно-розшукове управлінням митної служби Німеччини… і у період 1997-1998 років була проведена операція під кодовою назвою “Караганда”. Так от… Причетним до вільного перетину кордону “вантажем” виявився тодішній начальник Волинської митниці — наймолодший український генерал... Його заарештували в Німеччині, висунули обвинувачення, та вдалось “домовитись” і відбутися “переляком”. Його арешт "дещо ускладнив перетин кордону цінному вантажу". В Україні така скандальна подія розголосу не набула, більше того, ця людина досі працює на митниці… Як таке можливе? А все дуже просто — ДАХ. Нормальний такий дах, в особі Леоніда Деркача, котрий на той момент вже очолював Службу безпеки України, а до того був головою Державного митного комітету України… Вдала кар’єра.

І якщо хто не в курсі, то саме 1998 року між СБУ і Головним управлінням розвідки Міністерства оборони також розпочалася справжня війна — війна “спецслужб”... Чому? Тому що Німеччина співпрацювала з ГУР... і у співпраці з ним провела розкриття злочинного угруповання. Але були ще персони, під яких "копала" розвідка...

За командою голови СБУ Леоніда Деркача його служба взяла в активну розробку начальника ГУР МО і його найближче оточення, бажаючи скомпрометувати Ігоря Смєшка в очах Леоніда Кучми з подальшим усуненням генерала і його заступників із займаних посад. 

Доповіді обох ДУЖЕ важливих служб, що були наділені правом оперативно-розшукової та розвідувальної діяльності,часто суттєво різнилися… 

Окрім причетності до “касетного скандалу”, корупції та контрабанди зброї, Леонід Деркач відомий також тим, що через свій особистий інтерес зірвав укладання контракту на поставку "Мотор Січчю" авіадвигунів для літаків-шпигунів для iзраїльського Міноборони… внаслідок чого Україна втратила контракт на сотні мільйонів доларів… 

Леонід Деркач зробив все, щоб проект не відбувся в обхід його і його бізнес-партнерів в Ізраїлі. За ідеєю Деркача реалізація проекту з постачання МО Ізраїлю короткоресурсних турбовентиляторних двигунів повинна була здійснюватися за наступною схемою: Вадим Рабинович — Яків Кедмі — МО Ізраїлю. Без Міністерства оборони України, яке у розмовах з іноземними потенційними партнерами Деркач називав “недолугими дилетантами”, Ізраїльська сторона категорично відмовилася від подібного ланцюжка (в обхід МО).)

ГУР також не сиділо склавши руки і звіти про діяльність Деркача і його сина-олігарха також лягали на стіл президента регулярно. Цей етап війни спецслужб закінчиться зняттям Деркача з посади Голови СБУ 10 лютого 2001 року, а 22 березня того ж року Верховна рада України прийме закон “Про розвідувальну діяльність”... який НАРЕШТІ легалізував діяльність військових розвідників… котрі до того були у досить невизначеному статусі...

Додам ще один штрих: 1998-2006 – Леонід Деркач був президентом Федерації дзюдо України… а його заступником був Вадим Павленко… активний член київського організованого злочинного угруповання Іскандера Керімова "Татарина"... того самого. До чого це я? Наш світ занадто тісний, тому маневрувати в ньому Степану доводилось ДУЖЕ обережно…   

Джерела: cripo.com.ua та pravda.com.ua)

Коли Степан “вагався” з Латинською Америкою, котра ну ніяк не викликала у нього ентузіазму і бажання креативити в роботі — йому зробили НАТЯК, що слід працювати ефективніше, підставили в Англії Бакеро, звинувативши його у нестачі фішок на доволі кругленьку суму… Питання “нестачі” було згодом вирішено і “щирі” вибачення перед круп’є озвучені, але Степан розумів, що ця демонстрація можливого “сценарію розвитку подій” мала його мотивувати працювати КРАЩЕ, бо наступного разу Фурія задіє Ларису…

Працювати на іншому континенті було незвично і складно. Інший менталітет. Тут все було НЕ ТАК. Головна особливість колумбійської наркомафії полягала в тому, що вони не накопичували кошти у банках іноземних країн, а капітал, отриманий в результаті наркоторгівлі, що перевищував кілька мільярдів доларів на рік, наркоторговці воліли повертати в країну, інвестуючи левову частку своїх доходів у купівлю різноманітної дорогої нерухомості, (зокрема в Боготі, столиці Колумбії), вкладаючись у розвиток інфраструктури конкретних місцевостей, у ранчо для розведення великої рогатої худоби, а також до багатьох інших сфер економіки, котрі викликали зацікавленість наркоторговців.