Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

– Ти думаєш, це його родич? – Припустила Тіна, підозрюючи, що саме таким статусним хлопцем Адель може зацікавитися.

– Ні, не думаю. Це навряд чи! У того Адлера наче син і онук недавно загинули в автокатастрофі. Та й якби він був онуком мільярдера, то не ходив би до університету в такому жахливому дешевому одязі, – сказала Софі і зневажливо скривилася.

– Хоча, якщо не морочитися тим, що він бідний, одягнути його, постригти нормально, він буде популярнішим за Ганса.

– Це точно, – погодилася з подругою Тіна і досить усміхнулася, бо в її голові дозрів план.

Софі смикнула подругу за руку:

– Гей, мені не подобається ця твоя посмішка. Не смій нічого починати, тебе й так мало не відрахували.

Тіна зухвало хмикнула:

– Не хвилюйся. Цього разу я обережніше. Адель отримає по заслугах.

– Ну немає! Здалася тобі ця мила мимра! Дай їй спокій. Ганс все одно не повернеться до тебе.

– А це ми ще побачимо. Запиши мене на всі лекції, які відвідує хлопець.

– Ох! – Невдоволено засопіла Софі і закотила очі. – Ти справжня мстива стерва. Мені треба тебе боятися.

Софі напустила на себе обурений вигляд, хоча в душі тішилася перспективою розважитися.