Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

- Такий сильний ... у ліжку ти, напевно, монстр ... крутиш своєю дружиною як хочеш! - белькоче вона.

Очманіти!

Не думав що мої м'язи, колись викличуть у когось таке порівняння! Я розумію, що вона під алкоголем, але у п'яної людини: що на умі, те й на язиці!

- Я не одружений, - чомусь кажу їй, і вона тісніше до мене притискається, торкаючись носом до моєї шиї, та  вдихаючи мій запах. - Скільки ж ти випила, люба? - Запитую я, відчуваючи, як по моєму тілу проходить хвиля бажання від її дій.

- Не настільки багато, щоб не розуміти, що ти чудово пахнеш, - відповідає вона, торкаючись губами до моєї шиї.

- Давай я краще відвезу тебе додому? – кидаю, усуваючи її від себе. Завівся як малолітній пацан, але я ніколи не користувався станом подібних жінок і не хочу змінювати своїх стереотипів. А якщо вона ще трохи так об мене потреться, боюся, надовго мене не вистачить.

- Добре, - погоджується вона, і я розраховуюся, відводячи її на вулицю.

Підводжу до свого новенького BMW, саджу на сусіднє, поруч із водієм сидіння, пристібаючи її ременем безпеки. Оббігаю машину і поки сідаю за кермо і пристібаюся сам, дівчина починає тихенько собі посапувати, скрутившись у клубочок на сидінні.

- Ем ... Ніка! - Кличу її я, легенько струсивши за плече, на що вона зовсім не реагує. - Вероніка! - кличу голосніше, смикаючи її сильніше.

- Відчепись! - невдоволено кидає вона, відвертаючись від мене.

- Назви мені свою адресу! - прошу я, але її дихання знову стає глибоким.

Вона заснула, і в повному ауті! І, чорт забирай, що мені тепер з нею робити… та зі своїм стояком?