Казка про квіткове царство - Valentyna Salimova

 Сказавши ці слова, Гладіолус вирішив покинути ратушу.

— Стривай, брате, ти забувся вклонитися новій цариці.

— Я ніколи тобі не вклонюся.

- Навіть так? Охороняйте його, спіймайте і киньте в яму з будяками, нехай очистить свій розум.

— Все для вас, наша королево!

- Перше правило королівства, хто виступить проти мене і порушить правила королівства, буде покараний у ямі будяків.

– Друге правило королівства – бджолам заборонено збирати пилок. На цьому розову закінчено . ВСІМ РОЗІЙТИСЯ!!!

- Моя королева!

- Охорона заберіть  його.

— Я просто хотів попросити згоди на стосунки з ромашкою.

- Гаразд! Запрошую всіх ромашок до будяків у гості.

- Ні, будь ласка, не робіть цього.

- Що? Ви проти королеви?

- Ти не наша королева.

 Кричав квітковий народ.

— Хто не послухає мого слова, тому від сушать  голови.

- О ні, що нам робити?

— Давай якнайшвидше тікаймо звідси, поки вони нас не помітили, ми повинні самі врятувати нашу королеву.

 А самі бджоли полетіли до водяної німфи. Важкою була їм дорога, три дні летіли без відпочинку і в роті не було жодної крихти.

– Більше не можу, немає сил.

І почала бджола падати, а товариш підняв її, і полетіли вони разом, як йому важко не було.

Увечері сонце виблискувало променями, а це означало, що вони дісталися місця призначення.

— Ми вже в місті! чуєш, Ми це зробили!

Але бджола йому нічого не відповіла.

- Ні, відкрийт очі.

Сказала бджола і теж втратила свідомість від утоми. Вони довго лежали без допомоги, поки їх не помітив дідусь Мак.

— Бідні діти, я мушу їм допомогти.

Дідусь нахилився до бджіл і ніжно годував їх медом, і бджоли поволі почали прокидатися.

- Де ми?

Вони тихо перешіптувалися.