Чорний дім - Стівен Кінг

швидше за все, так воно і є. Генрі отримав хорошу пропозицію від представника ESPN, і від хвилювання — навіть Генрі Лайден може хвилюватись, треба лише придивитись ближче, ніж до більшості людей, — вирішив здивувати Джека в нього вдома. Коли Джек не зміг приїхати до п’ятої чи шостої, він вирішив зачекати на нього і тепер, мабуть, міцно спить на Джековому дивані, а не на своєму власному.

Усе це дуже правдоподібно, але воно не узгоджується із сигналами нервових закінчень. «Йди! Залиш! Ти не хочеш бути тут!»

Він знову кличе Генрі, і у відповідь — тиша, як він і очікував.

Піднесений настрій, з яким він їхав сюди, минувся, але Джек не помітив того моменту. Якби він досі був детективом відділку вбивств, то це той момент, коли він би витягнув зброю. Джек тихо заходить у вітальню. Він відчуває два сильні запахи. Один — аромат парфумів, а другий…

Другий запах він теж упізнав. Його присутність тут означає, що Генрі мертвий. Та частина Джека, яка не є копом, стверджує, що запах крові нічого подібного не означає. Генрі міг поранитись під час боротьби, і Рибак міг забрати його в інший світ, як він зробив із Тайлером Маршаллом. Генрі, мабуть, десь захований на Територіях, щоб використати його для наживки чи як козир. Він і Тай, мабуть, поряд і чекають на порятунок.

Джек знає, що все це неправда. Генрі мертвий, і вбив його Рибак. Його робота — знайти тіло. Він копісмен, і має відповідно діяти. Те, що шукати труп Генрі, — це остання річ у світі, яку він хотів би робити, не змінює його становища. Сум буває різний, у Джека Сойєра він схожий на гранітну стіну, уповільнює кроки і стискає щелепи. Джек рухається ліворуч і простягає руку до вимикача, неначе ця кам’яна печаль скеровує його руку в потрібне місце на стіні, неначе це рука Генрі.

Він дивиться на стіну, коли загоряється світло, тому лише боковим зором оглядає інтер’єр кімнати, і йому здається, що збитків їй завдано не так багато, як він думав. Перевернена лампа, повалений стілець. Коли Джек повертає голову, дві зміни у вітальні Генрі кидаються у вічі. Перша — це червоне гасло на протилежній стіні кремового кольору; друга — це неймовірна кількість крові на підлозі. Сліди крові, неначе карта пересувань Генрі, і вона вказує, що він заходив, а тоді виходив із кімнати. Кров починається в коридорі й тягнеться вервечкою великої кількості бризок за диван з дерев’яними спинками, кількість крові вказує на те, що її може залишити лише поранена тварина. Там ціла калюжа крові. Ще одна калюжа на дерев’яній підлозі під довгим низьким столом, де Генрі іноді полюбляв класти свій CD-програвач і стосик дисків. Від стола ще один ряд крапель і бризок, що веде назад до коридору. Джеку здається, що Генрі, мабуть, втратив вже надто багато крові, коли нарешті відчув себе у безпеці, і виповз з-під столу. Хоча хтозна, як усе було.

Доки Генрі лежав мертвим чи вмираючим, Рибак взяв якийсь одяг — його сорочку? носовичок? — і використав, як щільну незграбну щітку. Він вмочив її в кров за диваном і, залишаючи кривавий слід, підніс до стіни, щоб написати кілька букв, а тоді повторив те саме кілька разів, аж доки не вивів останню літеру повідомлення.

ПРИВІТ, ГОЛЛІВУДЕ, ДАВАЙ ДІСТАНЬ МЕНЕ!

БК БК БК БК

Але Багряний Король не писав своїх ініціалів, і Чарльз Бернсайд теж, їх написав хазяїн Рибака, чиє ім’я для нашого слуху звучить, як містер Маншан.

«Не хвилюйся, я прийду зовсім скоро», — думає Джек.

У цей момент його ніхто б не засуджував, якби він вийшов надвір, де в повітрі не тхне кров’ю і парфумами, щоб зателефонувати з мобільного на Саммер-стрит. Можливо, на чергуванні залишився Боббі Дюлак, навіть Дейл іще може бути у відділку. Щоб виконати свій громадянський обов’язок, йому достатньо сказати лише вісім чи дев’ять слів. Після чого він зможе поставити мобільний у кишеню, сісти на східці перед будинком Генрі і сидіти там, аж доки слуги закону і порядку швидко здолають довгий шлях. Їх буде багато, щонайменше чотири авто, можливо, п’ять. Дейл буде змушений зателефонувати поліцейським Брауну і Блеку, котрі, у свою чергу, будуть змушені зателефонувати у ФБР. Десь за сорок п’ять хвилин вітальня Генрі буде заповнюватися людьми, які вимірюватимуть, записуватимуть у блокноти, підписуватимуть речові докази, фотографуватимуть плями крові. Тут будуть медичні експерти і фургон для зібрання доказів і, коли перший етап цих робіт сягне кінця, двоє людей в білих халатах занесуть ноші через вхідні двері і завантажать на них те, заради чого вони приїхали.

Джек розглядає цей варіант не довше ніж кілька секунд. Він хоче подивитися, що Рибак і містер Маншан зробили з Генрі, — він мусить це побачити, у нього немає вибору.

Його невблаганний сум вимагає цього, і якщо Джек не підкорятиметься командам своєї печалі, то ніколи не почуватиметься так, як раніше. Сум, який, неначе металевий сейф, заховав у себе любов до Генрі, веде його вглиб кімнати. Джек рухається повільно, вибираючи шлях, неначе людина, що переходить потік і переступає з каменя на камінь. Він шукає чисті місця, де можна поставити ногу. З іншого кінця кімнати червоні літери, заввишки приблизно у вісім дюймів, насмішливо спостерігають за ним. До них ведуть червоні краплі на стіні.

ПРИВІТ, ГОЛЛІВУДЕ

Підморгує, неначе неонова вивіска. ПРИВІТ, ГОЛЛІВУДЕ. ПРИВІТ, ГОЛЛІВУДЕ.

ДАВАЙ ДІСТАНЬ МЕНЕ!

ДАВАЙ ДІСТАНЬ МЕНЕ!

Він хоче вилаятись, але сум не дає йому вимовити слова, що виринають у голові. На початку коридору, що веде до студії та кухні, Джек переступає довгий кривавий слід і повертається спиною до вітальні та спалахів неону, що відвертають увагу. Світло в коридор проникає лише на три чи чотири фути. У кухні — абсолютна непроникна темрява. Двері студії напіввідчинені, м’яке