Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

мак. Не так просто, навіть для поважних дипломатів, за один день поставити нове вітрове скло на свою машину. У поліцію посипалися скарги та вимоги забезпечити належний захист від хуліганства. А скло в автомобілях били щоночі цілий тиждень, поки нарешті хтось здогадався, в чому річ, і Нері перевели до Гарлему.

Якось невдовзі після цієї пригоди, в неділю, Нері з дружиною подався в Бруклін до своєї овдовілої сестри. Альберт Нері, як справжній сицилієць, почував велику відповідальність за свою сестру і провідував її принаймні раз на два місяці, щоб пересвідчитись, чи все в неї гаразд. Вона була багато старша за нього і мала вже двадцятирічного сина. Цей син, Томас, що ріс без батька, завдавав матері великого клопоту. Він. уже кілька разів потрапляв у якісь халепи, бешкетував. Нері вже раз довелося вдатися до своїх зв'язків у поліції, щоб врятувати хлопця від звинувачення у крадіжці. Того разу він стримав свій гнів, але попередив небожа:

— Томмі, моя сестра плаче через тебе, і якщо ти не виправишся, то я сам тебе виправлю.

Він говорив це по-дружньому, як дядько небожеві, не погрожуючи. Та хоча Томмі був найзухваліший юнак у цьому хуліганському районі Брукліна, він все ж таки побоювався свого дядька.

А тепер сталося так, що в суботу Томмі повернувся додому дуже пізно й, коли вони приїхали, ще спав. Мати пішла розбудити сина, щоб він разом з дядьком і тіткою пообідав. Крізь прочинені двері почулася брутальна відповідь:

— Чхав я на них. Не заважай спати, — І мати вийшла назад до кухні, винувато всміхаючись.

Отже, пообідали без нього. Нері поцікавився, чи Томмі дуже допікає сестрі. Вона заперечно схитнула головою.

Уже збиралися йти, коли Томмі нарешті встав. Він ледь промимрив вітання й пішов на кухню. А звідти гаркнув матері:

— Гей, ма. А чи не приготувала б ти мені щось попоїсти?

Він не просив, він вимагав тоном вередливої, розбещеної дитини. Мати крикнула сердито:

— Вставай перед обідом, тоді й попоїси. Я не збираюся задля тебе ще раз пектися біля плити.

То була досить неприємна сцена, але такі трапляються скрізь, і нічого б не сталося, коли б Томмі, роздратований спросоння, не зробив помилки й не вилаяв матір брудними словами, заявляючи, що піде їсти до ресторану. Йому зразу ж довелося пошкодувати. Дядько вже вхопив його як кіт мишу. Не так тому, що небіж образив матір перед ним, як тому, що, за всіма ознаками, Томмі щодня отак розмовляв з нею. Томмі ніколи не важився поводитись таким чином при дядькові. Просто цієї неділі він забув про нього. На своє нещастя.

Перед очима двох переляканих на смерть жінок Нері безжалісно й методично катував свого небожа. Хлопець спочатку намагався боронитись, але скоро здався й почав проситися. Нері ляскав його по пиці, поки губи набрякли й укрилися кров'ю; він гупав його головою в стіну, стусав у живіт, повалив на підлогу і товк обличчям у килим. Тоді наказав жінкам почекати, а сам виволік небожа на вулицю, затяг у свою машину й настрахав: «Якщо я хоч раз почую від сестри, що ти собі дозволяєш обзивати її такими словами, то я так розмалюю тебе, що сьогоднішня прочуханка тобі здасться поцілунком вуличної шльондри. Я хочу, щоб ти взявся за розум. А тепер іди додому й скажи моїй дружині, що я чекаю на неї».

Через два місяці після цього випадку, повернувшись додому з пізньої зміни, Нері побачив, що жінка пішла від нього. Вона забрала всі свої манатки й подалась до батьківського дому. Її батько сказав Нері, що Рита боїться його, боїться жити з ним через його запальну натуру. Альберт Нері не міг повірити. Він ніколи в житті не зачепив своєї дружини й пальцем, ніколи їй не погрожував, ніколи не почував до неї нічого, крім любові. Її вчинок настільки збив його з пантелику, що Нері вирішив зачекати кілька днів, перш ніж іти переговорити з нею.

Як на те, наступного нічного чергування з ним сталася халепа. Його машина поїхала на виклик до Гарлему — сказали, що там спроба вбивства. Як завжди, Нері вискочив з машини, коли та ще тільки підкочувалась до бровки. Було вже за північ, і його замашний ліхтар був при ньому. Він зразу побачив, де саме потребували його. Коло одного з під'їздів стояв натовп. Якась стара негритянка сказала Нері:

— Ом там чоловік ріже дівчинку...

Він зайшов у під'їзд. З другого кінця крізь відчинені двері виривалося світло й чулися зойки. Нері поспішив до відчинених дверей, тримаючи в руці ліхтаря, і мало не впав, спіткнувшись об двоє жіночих тіл, розпростертих на підлозі. Одна була негритянка років двадцяти п'яти. Друга — мулатка років дванадцяти, не більше. Обидві закривавлені від порізів бритвою на обличчі й на тілі. Нері побачив в кімнаті й того, хто скоїв це. Бачив його не вперше.

То був Вакс Бейнс, відомий у околиці сутенер, розповсюджувач наркотиків і грабіжник. Його очі були зовсім безтямні від великої дози наркотику, а тремтяча рука стискала кривавого ножа. Нері заарештував його якраз два тижні тому, коли він на вулиці жорстоко побив одну з повій, які працювали на нього. Бейнс сказав тоді йому:

— Чоловіче, це не твоя справа.

Напарник Нері також щось промимрив на зразок того, що хай, мовляв, негри хоч переріжуть один одного, якщо їм так хочеться, але Нері привів Бейнса в відділок. Наступного ж дня сутенера випустили на поруки.

Нері ніколи не любив негрів, а робота в Гарлемі знеохотила до них ще більше. Вони пиячили, дуріли від наркотиків, а їхні жінки працювали або таскалися по вулиці. Від них йому не було жодної користі. Зухвале порушення Бейнсом закону збісило його. Вигляд дівчини, жахливо порізаної бритвою, доконав Нері і він холоднокровно вирішив не відводити Бейнса до відділення.

Але за ним вже стояв натовп свідків: люди з сусідніх квартир і його партнер по машині.

Нері наказав Бейнсові:

— Кинь ніж, ти заарештований.

— Чоловіче, — засміявся Бейнс, — щоб арештувати мене, тобі доведеться взятися за пістолет, якщо ти не хочеш скуштувати цього, — він підніс ножа.

Нері рвучко кинувся вперед, так що напарник його не встиг вихопити пістолета. Негр полоснув ножем, але Нері, що мав дуже швидку реакцію, перехопив його за