Палай зі мною - Еліс Кларк
Наступний день я знов зникаю по роботі. Спочатку думаю, що треба б, щоб Селіна позаймалась з Марком, але в той самий момент відтягую ці заняття по максимуму. Та й не хочу, щоб вони займались не при мені, я маю все контролювати. Ввечері я дуже втомлений: сьогодні в нас були дуже інтенсивні "перемовини". З "феєрверками" і тому подібним аж до самої ночі. Задумуюсь над тим, що все ж такий спосіб життя — не те, що потрібно молодій дівчині, але одразу ж проганяю ці думки. Зі мною Селіна буде в безпеці, я попіклуюсь про це.
Коли заходжу до будинку, бачу, що вона спить на диванчику у передпокої. Певно, чекала на мене, і так і заснула. Усміхаюсь, обережно беру її на руки і несу нагору.
Вона обіймає мене крізь сон, і коли я кладу її на ліжко, розплющує очі:
— Ти прийшов? — запитує сонним голосом.
— Так, — я киваю. — Спи, — подаюсь вперед і легенько торкаюсь губами її губ.
Вона щасливо усміхається і знову заплющує очі.
Я накриваю її ковдрою. На секунду завмираю поруч і борюся з бажанням лягти поруч, та все ж здоровий глузд перемагає і я йду до себе.
Настрій покращується просто від факту того, що я знаю, що Селіна чекає на мене вдома… Засинаю на диво швидко. Завтра треба буде повернутись раніше і провести з нею вечір…
***
Наступний день дійсно виходить дещо спокійнішим. Щойно розбираюсь із головною справою дня, вирішую повернутись додому. Хлопці дивуються, що я їду так рано, але нічого не кажуть.
Коли приїжджаю в будинок, то сподіваюсь знов побачити її у вітальні, але Селіни там нема.
Йду спочатку на кухню, потім до її кімнати, але і там не знаходжу. Всередині мене підіймається якесь дивне почуття. Неприємне і липке, воно заволодіває мною.
Тоді я згадую, що ніби вона мала сьогодні займатися з Марком, брати в нього уроки самооборони. Йду до тренажерного залу, який знаходиться в підвалі.
Як тільки відчиня двері, то одразу бачу їх обох. Спершу мені здалося, що… не міг повірити власним очам. Але ж Марк перевірена людина і… Я придивився і все ж побачив, що це просто захват, а не обійми чи щось подібне, і одразу ж розслабився.
— Селіно, Марку, все, досить, — кажу я їм, підходячи ближче.
Підмічаю, що їй йде спортивний одяг. Взагалі, якщо так задуматись, Селіні йде абсолютно все.
— Як твій день? — звертаюсь вже тільки до Селіни.
Марк тим часом киває мені і, як дуже розумний працівник, залишає нас наодинці.
— Добре, — її очі усміхаються. — Трохи вже встигла навчитися…
— Все одно, не забувай, що реальне життя і тренування — це не одне й те ж саме, — підходжу ближче і обіймаю її. — Я сумував за тобою останні дні.
— Мені теж тебе не вистачало, — тихо каже вона.
— Ну, розповідай, що робила окрім як займалась? — питаю, злегка відсторонюючись. Мені треба тримати себе під контролем, бо коли ми так поруч і наодинці, в голову одразу лізуть зовсім недитячі думки та фантазії… А Селіна взагалі як дитина через те її виховання, я не маю поспішати… Вона надто недосвідчена і налякана.
— Нічого особливого, — знизує плечима. — Дивилась кіно, гуляла біля басейну…
— Не купалась? — запитую я. — Тобі мали купити і купальники…
— Так, є купальник, але мені було незручно… Там поряд були охоронці…
— Хочеш, поплаваємо прямо зараз? — зазираю їй в очі. Це не те, що я мав пропонувати. Коли побачу її майже оголену, тримати себе в руках буде ще складніше, але я все одно пропоную…
— Так, хочу. — вона радіє мов дитина.
— Добре, — цілую її в носик. — Давай тоді підемо нагору, перевдягнемось і повернемось сюди, що скажеш?
— Я тільки за, — усміхається.
***
Коли йду за нею до її кімнати і стукаю у двері, то заздалегідь знаю: я налажав з цим басейном… Як я взагалі до цього додумався? Точно ж буде ще те катування…
Двері відчиняються, і Селіна з’являється на порозі. Вона в блакитному бікіні, світле волосся зібране в високий пучок. Дивиться на мене трохи з-під лоба, немов чекає, чи схвалю я її зовнішній вигляд.
Я усміхаюсь і обіймаю її, а потім шепочу на вухо:
— Знаєш, такі речі, як цей купальник, треба заборонити…
— Я можу перевдягнутися, — швидко каже вона. — Там ще є суцільний…
— Ти дуже гарна, Селіно, — продовжую я говорити їй на вушко. — Чесно кажучи, я ніби й готувався морально, але зараз бачу тебе і хочу цілувати, а не купатись…
Вона засоромлено відводить погляд.
— Мабуть, це була не дуже вдала ідея, — шепоче.
— Чому? — усміхаюсь. — Я радий, що побачив тебе в такому вигляді, — кажу і все ж злегка відсторонююсь, так, щоб наші погляди знов зустрілись. — Мені подобається дивитись на тебе… Особливо в такі моменти. Не коли ти майже оголена, — додаю одразу. — А коли настільки знічена завдяки мені…
— Я подумала, що на яхті я ж маю поводитися розкуто, — раптом каже вона. — Навіть коли я буду в купальнику, а навколо незнайомі чоловіки. А то провалю завдання…
