Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Щоб не видати себе, вона лягла на бік, адже в такій позі підглядати за Еріком не вийде, навіть якщо у неї з'явиться таке бажання. Тіна змогла розслабитись, коли почула сплескіт води. Вона розплющила очі і ривком сіла на ліжку.

– Прокляття! Та візьми ж ти себе до рук, – наказала собі Тіна.

Видихнувши і трохи заспокоївшись, вона знову лягла на подушку. Але як тільки почула шльопання босих ніг по підлозі, знову почала нервувати: зараз Ерік ляже до неї в ліжко.

Коли чоловік повернувся до кімнати, Тіна тихо лежала, прикидаючись, що спить, не знаючи напевно, що буде далі. Матрац трохи прогнувся під вагою Еріка, і її серце застукотіло в грудях спійманою птицею. Різкий запах алкоголю вдарив їй у ніс, не втримавшись, вона притиснула носа двома п'яльцями. Її нудило від запаху спиртного. Не вистачало ще з милості Адлера провести залишок ночі, зігнувшись над унітазом, відчуваючи на собі всю красу токсикозу при вагітності. Терпіння Тіни добігало кінця.

– Ти що, п'яний? – обурено спитала вона, знову сівши на ліжку. – Іди з відси!

Ерік як ні в чому не бувало усміхнувся їй. Ну як можна бурчати, коли тобі так чарівно посміхаються? Вологе після душу волосся навіть не потрудилося зачесати, від чого Тіні захотілося запустити свої пальці в його гладке волосся і хоч трохи пригладити його рукою. Втім, розпатланий, оголений, він виглядав ще сексуальнішим, ніж зазвичай. Замість нещадного бізнесмена з'явився розслаблений, привабливий чоловік, який змушував  її серце тремтіти. У цей момент він був настільки спокусливим, що Тіна подумала: а не затягти його собі під ковдру – і будь що буде.

Коли їхні погляди зустрілися, вона потонула в його очах, що потемніли від пристрасті.

«Господи, – промайнуло в неї в голові, – як він це робить? Як йому вдається однією усмішкою, ніби вводячи в транс, одним тільки поглядом своїх дивовижних очей зачарувати мене, спантеличити?»

Раптом він насупив брови і змінився в обличчі, вираз став суворим, а в погляді з'явилося щось нове, дике та злісне. Тіна зазнала шоку, стало важко дихати, ніби її в одну мить позбавили кисню.

– У твоєму ліжку спатиму тільки я – твій чоловік. Тобі зрозуміло? – його слова пролунали як наказ, що розлютило Тіну.

– Якщо спатимеш тільки в моєму ліжку, то поруч зі мною теж нікого не буде.

Адлер здивовано глянув на неї.

– Це ультиматум чи компроміс?

– Називай, як хочеш, сподіваюся, суть ти вловив.

Тіна блефувала, розуміючи, що Адлер дізнався про її поцілунок з Маркусом і тепер впевнений, що вона йому зраджує. Вона не хотіла ділити Еріка з іншими жінками і була готова піти на невеликий обман заради цього.

Ерік зневажливо пирхнув, знову ставши колишнім нестерпним Адлером.

– Я не розумію тебе, – стомлено мовив він. – Ти теж виросла без батька. Чудово знаєш, як це рости в неповній сім'ї. Зрозумій же, у тобі росте наша дитина, і ми зобов'язані створити сім'ю, в якій вона буде щасливою.

Можливо, він мав рацію, але Тіна чомусь згадала шлюб своєї матері, всі ті жахи сімейного життя, вимушеного союзу заради благополуччя дитини, які спостерігала стільки років, і збунтувалася.

– Твій план і всі твої «добрі» наміри підуть крахом, адже насправді наш шлюб буде лише виставою довжиною в життя. Якось тобі все це набридне. І ти, змінивши правила гри в односторонньому порядку, залишиш мене заручницею ситуації, на яку я добровільно погодилася, обманюючись і вірячи у щасливе майбутнє. Ні, Адлере, краще гірка реальність, ніж солодкий сон.

-– Ти просто боїшся ризикнути, – знущаючим тоном підчепив він її.

«Так, боюсь! Ти ж не любиш мене. А що буде, коли ти зустрінеш когось, кого покохаєш? Тоді я збожеволію від ревнощів і туги», – подумала Тіна, так і не наважившись вимовити це вголос.

Ризик в даному випадку все одно, що гра в рулетку – хтось обов'язково програє. Можливо, все не так складно, як вона собі надумала, і Ерік любить її, просто поки він не мав можливості зізнатися їй у своїх почуттях. Наприклад, зараз він дивився на неї з такою ніжністю, як міг дивитися лише закоханий чоловік. Почуття тихої надії швидко розгорілося в душі, вона наважилася поставити запитання, відповідь на яке мігла би все змінити.

– Тоді і ти ризикни, скажи, що любиш мене, – вирвалося в неї.

Їй слід було поставити запитання, а не вимолювати собі його любов. Хоча вже пізно жалкувати, Тіна із завмиранням серця чекала на його реакцію.

Ерік не очікував такого повороту розмови і виглядав спантеличеним. Він чесно замислився над її вимогою і подивився так проникливо, ніби ці слова пропалювали його наскрізь.

– Ти хочеш, щоб я збрехав?

В одну мить серце Тіни впало кудись у порожнечу і померло разом з надією, що ще секунду тому зігрівала його. Вона відвернулася від нього з дивним рвучким зітханням, забувши, як дихати. Ком у горлі заважав говорити. А що тут скажеш, Ерік ніколи не обманював її і завжди був відвертий з нею, жодного разу не покривив душею, навіть коли обдурив її, одразу ж зізнався, чому вчинив підлість.

«Відмінно, ось до чого я докотилася, благаю його любити себе», – гірко подумала вона.

– Дякую, що не брешеш тій, яка вірить усім твоїм словам, – усміхнувшись, сказала Тіна, залазячи під ковдру.