Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider
— Як добре, що вона звернулася до нас, — сказав Обі-Ван, обіймаючи Еніку.
— Так, ми маємо допомагати їй не тільки у навчанні, але й у житті, — відповіла Еніка, притуляючись до нього.
Вони стояли, обіймаючись у тиші своєї каюти, знову відчуваючи спокій і взаємну підтримку, яка була основою їхніх відносин.
— І все-таки коли зрозуміла що кохаєш мене як чоловіка я маю на увазі? .Він притягнув її до себе за талію цілуючі в шию — Тобі тоді було як і Асокі зараз 15 .Він поцілував її в оголене плече
Еніка посміхнулася, відчуваючи теплоту його дотику та спогадів, які він викликав. Вона злегка відкинула голову назад, насолоджуючись його ніжністю.
— Я думаю, що почала розуміти це поступово, — відповіла вона, її голос був тихим і м'яким. — Спочатку це було просто захоплення і повага. Ти був моїм наставником, моїм провідником у світі Сили. Але з часом, коли ми переживали разом різні випробування, я відчула, що мої почуття до тебе стають глибшими. Це вже не було простою підлітковою пристрастю. Це було щось більше, щось, що я не могла ігнорувати. Вона повернулася до нього, дивлячись йому в очі.
— Я пам'ятаю, як одного разу, під час нашого тренування на Нагода, ти допомагав мені освоїти складні техніки медитації. Я завжди відчувала твою підтримку і терпіння, і саме тоді я усвідомила, що не можу уявити своє життя без тебе. Ти був не тільки моїм наставником, але й моїм другом, моїм партнером. І це почуття глибокого зв'язку і любові стало ясним для мене. Обі-Ван слухав її з ніжністю, його серце наповнювалося теплом від її слів. Він знав, що їхній зв'язок був особливим, і він відчував таку ж глибоку любов до неї.
— Я завжди відчував, що ти особлива, Еніко. Ти принесла світло у моє життя, і я завжди буду вдячний за те, що ти поруч зі мною, — сказав він, ніжно притискаючи її до себе і цілуючи в чоло.
— І навіть тепер, коли ми разом очікуємо наших дітей, я відчуваю, що наша любов лише зміцнилася. Ти дала мені все, про що я міг мріяти, — додав він, проводячи рукою по її животу. Еніка відчула, як її серце затрепетало від його слів. Вона знала, що їхнє життя буде сповнене викликів, але з Обі-Ваном поруч вона була готова зустріти будь-які труднощі
— Я кохаю тебе, Обі-Ване. І я знаю, що разом ми зможемо подолати все, що чекає нас попереду, — сказала вона, дивлячись йому в очі з глибокою любов'ю. Вони залишилися стояти так, обіймаючи одне одного, насолоджуючись моментом спокою і близькості, який був настільки рідкісним у їхньому житті, сповненому обов'язків і небезпек. Їхня любов була їхньою найбільшою силою, і вони знали, що разом вони зможуть подолати будь-які виклики, які ставить перед ними життя.
За межами їхньої каюти, галактика продовжувала свій неспокійний рух, але для Обі-Вана та Еніки цей момент був їхнім притулком, місцем, де вони могли знайти спокій і силу, щоб знову вирушати у бій, знаючи, що їхня любов завжди буде їхнім найміцнішим захистом. Хоча Обі-Ван і Еніка знаходилися у своєму маленькому світі любові та взаєморозуміння, темні сили продовжували плести свої інтриги, готуючи ґрунт для майбутніх випробувань. На іншому кінці галактики, Дарт Сідіус виношував плани, що могли змінити долі багатьох.
Сідіус зосередився на своєму новому завданні для Дарта Тирануса. Він вирішив, що настав час активізувати Дарта Мола, який давно чекав на можливість відновити свою позицію в ієрархії Сітхів. Завдання було простим, але вкрай важливим — перехопити Еніку, перш ніж вона дістанеться Корусанту, і залучити Обі-Вана в пастку яка вже була розставлена його ученицею.
Дарт Мол, зі своєю характерною жагою до помсти та бойовими навичками, був ідеальним кандидатом для виконання цього завдання. Він знав, що успіх не тільки відновить його статус в очах Сідіуса, але й дасть йому шанс знову зіткнутися з Обі-Ваном, джедаєм, який відсік йому ноги багато років тому під час битви на Набу.
Еніка стояла біля свого шатла одягнута традиційну мантію джедая світло коричневого коляру поряд з нею стояла Асока готова відправитися з нею в Храм. До них підійшов Обі- Ван
— Нахвалюйтесь майстер майстриня зі мною в безпеці Обі-Ван посміхнувся, дивлячись на Еніку та Асоку. Він відчував гордість за свою дружину і падаван, але його серце наповнювалося тривогою з огляду на зловісні плани Дарта Сідіуса, про які він ще не здогадувався.
— Дякую, Асоко. Бережи її, — сказав він, підходячи ближче та обіймаючи Еніку. — І пам'ятайте, будьте обережні. Всесвіт сповнений несподіванок, і не всі з них приємні. Еніка відповіла на його обійми, відчуваючи змішані емоції радості та тривоги. Вона знала про важливість своєї місії, але також відчувала тягар відповідальності, який лягав на її плечі.
— Обі-Ване, я обіцяю діяти обережно, — сказала вона, відпускаючи його. — І я завжди буду відчувати твою присутність поруч, навіть коли далеко. Асока, спостерігаючи за ними, відчувала змішані почуття. Вона прагнула показати себе з кращого боку, але також усвідомлювала, що її відповідальність за Еніку в цій місії була надзвичайно великою. Після прощальних слів, Еніка та Асока сіли в шатл. Обі-Ван стояв, спостерігаючи за тим, як вони покидають ангар «Невловний». Він відчував себе напруженим, але водночас мав надію, що все складеться добре.На іншому кінці галактики, Дарт Мол готувався до своєї місії. Він налаштовував свої двобладні світлові мечі, замислюючись про майбутню зустріч з Обі-Ваном. Його обличчя виражало рішучість та жагу до помсти.
— Цього разу, Обі-Ване, ти не втечеш від мене, — прошепотів він собі під ніс.
Тим часом в глибинах свого кабінету, Дарт Сідіус спостерігав за усіма подіями, рухаючи фігурами своєї гри. Він знав, що кожен крок Еніки та Обі-Вана наближав його до остаточної перемоги.
— Все йде за планом, — мовив він, злегка усміхаючись. — Незабаром новий порядок візьме гору над старим.Дарт Мол схопи Скайвокер молодшу вона не повинна долетіти до Корусанту
На космічній станції, що слугувала проміжною точкою для подорожей між зоряними системами, Еніка та Асока готувалися до наступного етапу своєї місії. Еніка відчувала тривогу, яка не полишала її з моменту відльоту на Корусант, але намагалася зосередитись на завданні.
