Забута - Галіція Мідвест

Мавка уважно розглядала свою подругу, яка стояла перед нею у весь зріст, широко розправивши великі сріблясті крила та розчепіривши руки-лапи з чорними довгими кігтями.

— Потужно, — сказала Соломія. — Я скучила за тобою, — з сумом додала вона.

— Я теж, — відповіла Галя. — Нестерпно хочеться порушити закон, — зізналася вона.

Соломія спантеличено подивилася на подругу.

— Хто ж у нас тут експертка з магічних порталів? — розсміялася Галя, підгаркуючи.

— Тобто, ти зараз у порталі? — невпевнено спитала мавка.

— Так, у магічно зафіксованому у часі та просторі. Я можу з нього вийти, але такі портали мають підвищену систему безпеки. Доступ до них мають лише за ліцензіями. За порушення користування можна втратити ліцензію і отримати довічну заборону на користування магією.

— Вперше чую про такі портали, — розчаровано зітхнула Соломія.

Мавка найменше хотіла розмовляти про портали. Вона нарешті наважилася задати питання, що її дуже турбувало.

— Галю, — намагалася вона зайти здалеку, добираючи слова, але, пам’ятаючи свій невдалий досвід, коли намагалася попередити Галю про її трансформацію, використовуючи портал власної спини, поставила питання руба: — Ти не жалкуєш про свій вибір? — Соломія пильно вдивлялася у обличчя подруги своїми фіалковими очима.

— Ні, — одразу ж відповіла Галя, довго не роздумуючи. — Я навіть не гніваюся на тебе за експерименти з концентратом духу повітруль, — хитро посміхнулася вона.

Соломія зітхнула з полегшенням.

— Вибач, але часу було обмаль, і я не знала, як ти відреагуєш. Вірніше, знала і боялася, що ти мене запідозриш у зв’язках з Ангелами. Я хотіла допомогти, — не стрималася Соломія і розплакалася.

Поверхня дзеркала затремтіла і, наче, почала плавитися. Соломія завмерла від несподіванки і з острахом вдивлялася у стривожене енергетичне поле порталу. Нарешті знову з’явилося обличчя Галі, яка намагалася контролювати свої емоції глибокими вдихами і видихами.

— Десять, — закінчила вона рахувати. — Вибач, я занадто близько наблизилася до межі, — схвильовано сказала вона. — Соломієчко, не картай себе. Я тебе ні в чому не підозрюю. Ти моя найулюбленіша родичка, пам’ятаєш? — Галя незграбно намагалася витерти сльози з обличчя волохатими лапами. — Я щаслива, незважаючи на ці труднощі і виклики. Я вмію літати, — тепло посміхнулася вона засмученій мавці.

Соломія також обома руками витерла сльози з обличчя і відверто сказала:

— Я дуже пишаюся тобою. Ти також моя найдорожча родичка. Я маю деякі міркування, як допомогти Мотрі віднайти її власницю, — рішуче сказала вона, несподівано змінивши тему розмови.