Гра почалась - Євгеній Шульженко

Мілана відкрила очі та підскочила. Навколо темрява. Вона, як і всі діти загону племені Вітрів, сиділа в льоху, де було холодно та смерділо пліснявою. Вмить включився ліхтарик, та Степан встав, посвітив на Мілану. Дівчина дуже важко дихала, а серце виривалось з грудей. Але вона швидко заспокоїлась. «Це був лише сон!» - повторювала вона собі, згадуючи страшну сцену з губернатором. Командирка сіла, обперлась об стіну та закрила очі. Нікому таких жахів не побажаю.

За декілька хвилин почулись кроки на горі потім потягли люк. В цей момент, Мілана напружилась, але ліхтариком ніхто не світив. Дітям відкрилось чисте небо світанку. Зверху стояла та сама дівчина, що відкрила хвіртку на початку зустрічі. Вона помахала рукою та запросила нагору. Воїни пішли, небезпека минула. Все добре.