За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

Ессі розвернулась в іншу сторону і пішла в пошуках прислуги. На щастя, їй трапилась молоденька служниця. Спочатку Естеса хотіла просити її провести до покоїв, але потім згадала, що в неї ж ще є невідкладні справи.

«Геть збив мене з пантелику!» – дівчина обурювалась усередині.

– Відведи мене до короля, – дівча вклонилось і повело ерцгерцогиню коридорами замку. Вони дійшли до невідомих дверей. Зараз Ессі напружилась, адже сподівалась, що він у тронній залі.

Королю повідомили про прихід пізньої гості і він люб’язно погодився вислухати її. Дівчина зайшла до величезної вишуканої вітальні, за важким столом сидів король і крутив у руках напівпорожній келих із коричневою рідиною.

– Яка приємна несподіванка! – хижо посміхнувся Вельмар, спостерігаючи за тим, як дівчина присідає в реверансі.

– Вітаю, Ваша Величносте.

– Що ж вас привело до мене в покої, дорога Естесо, о такій пізній годині? – він відставив келих і встав з крісла. Почав повільно наближатись невпевненим хмільним кроком. – Невже сумуєте за Торіаном?

Дівчина проковтнула ком, що застряг у горлі.

– Так, Ваша Величносте, – тихо відповіла вона, зрідка зустрічаючись із очима короля.

А він підійшов до неї і різко притягнув до себе. Серце почало скажено калатати, Ессі вперлась у його плечі, проте з такої хватки їй було не вирватись.

– То ви прийшли до мене, аби я вам замінив його на кілька ночей? – хтиво запитав він, обдавши обличчя дівчини перегаром. Їй було так страшно, що вона не могла видати ні звуку. – Кажіть же, навіщо ви прийшли, міледі?

– Я хотіла п-просити вас п-помилувати Торіана і відпустити сьогодні, – вона ледь не скрикнула, коли чоловік раптом нахилився і почав водити губами по її шиї.

– І на що ж ви готові заради цього? – глузливо подивився в її налякані очі. Ессі просто стояла скута страхом і, схоже, що чоловік прийняв це за згоду. Повернувся до її шиї, боляче притискаючи до себе білявку. Спустився до декольте, вкривши груди дівчини неприємними слизькими поцілунками. Видав глумливий смішок, коли почув, як вона схлипнула, і продовжив.

Ессі не знала, що робити. Тому просто вирішила прийняти це. Заради Торіана.

Але, коли король почав підніматись вище, наближаючись поволі до її вуст і боляче покусуючи шкіру, дівчина не витримала і скрикнула:

– Ні!

Король зупинився, подивився їй в очі. Зараз Естеса чітко бачила, що погляди у братів кардинально різні – у цього легко можна було розгледіти божевілля та жорстокість, що плескались на дні його кавових очей.

– Ви посміли мені відмовити? – холодно запитав монарх, від чого тіло вкрилось сиротами.

– Так, – набравшись впевненості відповіла заплакана білявка.

– Ви вже не хочете звільнити Торіана? Невже ваше кохання лише на словах?

– Хочу, Ваша Величносте. Але я нізащо не зраджу його.

– А якщо я накажу стратити вас за непокору? Невже знову відмовите? – вкрадливо запитав він, і дівчина поблідла ще більше.

– Краще смерть, – брехати йому сенсу не було зовсім.

– А якщо накажу стратити Торіана? Що будете робити тоді? – він підняв брову над підбитим оком.

Ситуація безвихідна, здавалось би. Проте одна ідея в неї все ж з’явилась.

– Ну? Я ж бачу по ваших очах, що ви маєте відповідь.

Він чекав.

Він знав, що вона скаже.

– Убила б вас, – чесно відповіла вона.

Чоловік пильно дивився на неї, а тоді раптом широко посміхнувся, від чого дівчина здригнулась.

– Хороша дівчинка, – похлопав її по щоці, сумно зітхнув, подивившись нижче і ще раз оглядаючи її тіло, на якому проступали червоні сліди від укусів, – хоч і шкода, але відповідь правильна.

Він її відпустив і відійшов до столу, знову звалившись у крісло і надпивши пекучої рідини.

– Ти вільна.

Ессі зараз була сама не своя, тому вона просто вилетіла з покоїв, слабо вклонившись. Забула навіть запитати, чи відпустить він Торіана.

Хотілось просто бути подалі звідси. Подалі від нього.

Знайшла того, хто проведе її до покоїв і зачинилась у них, осівши на підлогу біля дверей і гірко ридаючи. Подумки проклинала і цю поїздку, і цей день, і цього чоловіка.

Двері через якийсь час відчинились і до кімнати влетів стурбований Торіан, одразу присівши навпроти своєї дружини. Вона кинулась йому на шию, залившись слізьми ще більше. Чоловік міцно її обійняв, даруючи своє тепло та підтримку, а потім взяв на руки і відніс до спальні. Сів на ліжко, всадивши собі на коліна, і почав заспокоювати її, заколисувати, хитаючись і постійно тихо примовляючи, що все добре.

Вдосталь наплакавшись і повністю вимотавшись, Естеса заснула в нього прямо на руках.