Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    — А є приклади? Гіркий досвід подібної неприпустимої поведінки з боку педагога? — запитуючи, я підвела брову, всім виглядом показуючи, що він не на ту нарвався. 

    — Кетрін, не забувайте. Ви передусім педагог. 

    — Мені здавалося, що ваші методи педагогіки відрізняються від наших, і вільніші, — відповівши, я склала руки на грудях, на що чоловік посміхнувся куточком губ. 

    Несподівано Джейс змінився в обличчі, а по моїй спині побіг осоружний холодок. Чоловік потер підборіддя рукою, дивлячись на мене впритул. Дивлячись так, ніби натякає: дівчинка, мені плювати, що у тебе є мозок, поки я дивлюся на твій зад. 

    — Так, але це не стосується корпоративної етики. Це не стосується навіть звичайного, людського, спілкування. Повинно бути дотримано дистанцію. У цьому випадку, ви, — аспірант, а міс Бредшоу — ваш студент.

    Не даремно, моєю першою реакцією на цього чоловіка став переляк. Прямо зараз, я відчувала тиск знову. 

    — Ви цікава і дотепна, Кетрін, — раптом з посмішкою вимовив Джейс, а я отямилася. — Я мабуть, занадто натиснув на вас. Розслабтеся. Річ у тому, що я не імпоную розв'язним ігрищам в кампусах. Наркотики, алкоголь і безладний секс — те, про що я хочу вас попередити. У нас, трохи, інші погляди на рамки дозволеного. 

    Слова Джейса прозвучали щиро. Він зміг згладити, м'яко кажучи, дивне враження про себе.

    — Ви не відмовитеся, якщо я, як ваш гід... — його обличчя торкнула напівпосмішка, а я мимоволі відповіла тим же, — ...запрошу вас на вечерю?

    Зізнаюся, уранішній шок від одкровень Лео мав глибший ефект. Але і пропозиція Джейса, ось так мимоволі, викликала подив. 

    У мене що на лобі написане: "Хазяїн відсутній. Чекаємо пропозицій і резюме"?

    Згадався Женя, а з ним повернулося почуття болю і приниження. Воно і штовхнуло знітитися, але все-таки я відповіла: 

    — Я не думаю...

    — Погоджуйтеся, Кетрін! Це усього лише прояв гостинності, — Джейс вичікувально нахилився ближче, але я вирішила піти від відповіді інакше.

    — Я подумаю. Але за запрошення спасибі!

    — Доки, немає за що, Кет! Можу я вас так називати? Буде простіше, якщо перейти до неформального спілкування. Ми все ж таки колеги. 

    — Це, мабуть, не проблема, — відмахнувшись, я вловила новий дивний погляд чоловіка. 

    Джейс обійшов стіл, а вставши біля вікна, кивнув на бічні двері. 

    — Тоді побачимося на лекції.

    — Так, спасибі! — негайно відповіла, бо була тільки рада втекти. 

    Відкривши двері, я трохи пригальмувала і пройшлася поглядом вздовж п'ятьох рядів лекційного амфітеатру. Усі вони виявилися забиті майже повністю. Але на верхньому я помітила Кім. Вона занадто стурбовано гляділа, чим викликала ще більше питань. 

    Навіть якщо я і слухала напуття професора Медсона, не він зайняв мені місце в майже переповненій аудиторії. А тому не йому вирішувати, які стосунки, з ким і як мені вибудовувати! 

    Я помахала рукою у відповідь, і з посмішкою пішла до вільного, завдяки Кім, місця.