Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років - Бодо Шефер

Будь ласка, подумайте вже зараз, що вам добре вдалося сьогодні або вчора. Із чим ви впоралися? Що створили? Хто зробив вам комплімент?

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Якщо зараз мало що спадає на думку, то ваша впевненість у собі є недорозвиненою. Чим менше можете записати в цю мить, тим важливішим є ведення щоденника успіхів.

Та навіть якщо зараз ви готові тріснути від розмірів власної самооцінки, перед вами лежить наступне завдання, що дозволить вам рости, і від вашої самооцінки залежить, чи поставите його перед собою.

Щоб дізнатися, чи це правда, поставте собі, будь ласка, наступне запитання:

Яку мету я би переслідував, якби точно знав, що не зазнаю невдачі? (Стати бундесканцлером, письменником, чемпіоном «Формули-1», рятівником тропічних лісів, великим землевласником у Канаді, партнером певної особи…)

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Часто ми думаємо, що не робимо наступного вирішального кроку через комфорт чи певну пересиченість життям. Проте комфорт — лише відмовка, насправді ж ми рідко віримо у власний успіх.

Основні поради

Зміцнюйте впевненість у собі завдяки щоденному заповненню щоденника ваших успіхів.

• Наша впевненість у собі визначає, чи ми наважимося на ризик.

• Зростання неможливе, якщо не наважуватися на ризик.

• Наш мозок, виховання та оточення зазвичай не сприяють підвищенню самооцінки. Вона зростає разом із впевненістю в собі. Щоденник дозволить бути свідомими того, наскільки ви добрі в певній справі.

• Під час ведення щоденника ви навчитеся зосереджуватися на власних перевагах.

• Через певний час ви швидко навчитеся фіксувати: це мені вдалося добре, я можу записати це до мого щоденника.

• Наші очікування визначають те, що ми отримуємо. Наша самооцінка визначає, наскільки високими є наші очікування.

Семінари

У семінарів, на противагу книгам, є кілька додаткових переваг: ми чуємо, бачимо, відчуваємо та переживаємо водночас. Чим більше наших органів чуття є задіяними, тим краще ми навчаємося. До того ж маємо можливість поспілкуватися з доповідачами. Здебільшого мені вдавалося навіть на великих семінарах познайомитися з ведучим та вибудувати відносини.

Крім того, семінари пропонують можливість хоч раз повністю відмежуватися від щоденних справ та поглянути на себе з певної віддалі. Це полегшує так зване «бічне мислення» і значить, що ми можемо мислити нестандартно, у незвичних, нових напрямках. Часом ми більше звертаємо увагу на свою інтуїцію.

Ця атмосфера концентрованого навчання підтримується ще й тим, що ми зустрічаємо інших учасників зі схожими поглядами. Ці знайомства можуть розвинутися в цінні стосунки.

Хороші семінари — дорогі, що утримує багатьох від їхніх відвідин. Раніше, коли в мене було мало грошей, я прийняв рішення ходити щонайменше на чотири семінари щорічно. Я не завжди міг собі це дозволити, але знав, що передусім не можу собі дозволити перестати підвищувати свою кваліфікацію. Адже ціна, яку ми платимо за підвищення власної кваліфікації, — ніщо проти тієї ціни, яку ми змушені платити за свою байдужість. Між іншим, навіть висока ціна не відвертала мене. Я відвідував семінари навіть за 15 000 €. І щоразу додатково заробляв більше за подвійну ціну семінару впродовж наступних двох місяців.

Те, що для нас, європейців, здається абсолютно нечуваним, є визнаною необхідністю в Америці. Американські фірми надають своїм працівникам у середньому 40 днів вихідних на рік, щоб ті відвідували семінари. 40 днів, коли робітники не працюють, але фірма за них платить. І це виправдовує себе. В Японії ця норма ще вища.

Ринок семінарів США ще 1997 року сягнув обороту в 350 мільярдів американських доларів (удвічі більше, ніж ринок персональних комп’ютерів!). Ми, європейці, маємо бути пильними, щоб нас не вилучили з цього процесу повністю.

Приклади

З першої хвилини нашого життя ми вчимося переважно шляхом наслідування. Наше оточення впливає на нас набагато сильніше, ніж ми це готові визнати. Жодна книжка чи навчання не мають такого впливу й не формують нашу особистість так сильно, як люди, що нас оточують.

Якщо ми оточуємо себе людьми, які кращі за нас, то будемо рости. Якщо оточуємо себе людьми, гіршими за нас, то перебуватимемо в стані застою. Проте ми недооцінюємо цей вплив, адже охоче думаємо, що діємо на власний розсуд. Мій останній тренер висловив це так: «Хто лягає спати з собаками, прокидається з блохами».

Цю тему так непросто зрозуміти, проте настільки важливо, що я присвятив їй цілий 13-й розділ — «Наставник і мережа експертів».

Нам потрібна мужність для дива

На початку цього розділу ви прочитали: більшість людей переоцінює те, що вона здатна зробити за один рік, та недооцінює те, на що спроможна за десять.

Щоб справді багато чого досягнути, необхідні вирішальні зміни на всіх п’яти рівнях. Для цього потрібен час. За певних обставин це зростання проявляється не відразу, але згодом раптово «вибухає».

Це надзвичайно яскраво демонструє бамбук. Фермер садить саджанець у землю й покриває його попелом. Там спляча рослинка перебуває чотири роки. Фермер щоранку поливає паростки. Щоранку — цілих чотири роки! У кінці четвертого року рослинка нарешті пробивається крізь поверхню землі. Тоді ж бамбук виростає приблизно на 20 метрів всього за 90 днів!

Протягом чотирьох років фермер точно не знає, чи рослинка ще жива. Та він вірить і не покидає її. Цього потребує людина з далекоглядними планами. Мистецтво полягає в тому, щоб не позбавитися мужності. Ніщо не дає більше мужності, ніж праця над усіма п’ятьома рівнями одночасно.

Дива без ризику не існує

Щоб створити достаток за 7 років, ви повинні бути готовими до ризику. Що ризик значить для вас? «Змагатися з биком, якщо ти його не боїшся, не має сенсу, — сказав якось один відомий тореадор. — Не змагатися з биком, якщо ти його боїшся, також беззмістовно. А ось змагатися з биком, якого ти боїшся, — це вже щось».

Один дуже заможний чоловік висловив це в такий спосіб: «Усе, що справді мало зміст, спочатку лякало мене до смерті». Якщо ви не боїтеся зробити новий крок — це вказівка на те, що крок, який хочете зробити, замалий для вас.

У першому розділі ми говорили про величні звершення. Що ж є величним? Можливо, ви робите щось, що вдається вам дуже легко, а інші дивуються цьому. Може, усе якраз навпаки: ви завзято боретеся, долаючи свій страх, а інші люди цього взагалі не помічають. Тому ми не маємо порівнювати себе з іншими, а лише з тим, чого хочемо досягнути. Будь ласка, прочитайте наступні речення й поміркуйте про свою готовність до ризику:

• Ми забуваємо, що часто так само ризиковано йти старим шляхом. Ця дорога не обов’язково є безпечнішою лише тому, що здається