Жорстоке небо - Максим Іванович Кідрук

Олексій Рудик нічого не сказав про своє самопочуття, відразу перейшовши до справи:

— Я прослухав запис.

Діана позіхнула. Прокинувшись лише наполовину, вона не усвідомлювала, наскільки серйозно й розважливо говорить її хрещений батько.

— А, це вже неважливо, — байдуже пролепетала вона. — Мені здається, неув’язки, пов’язані із записом, не мають стосунку до катастрофи.

Рудик, ніби не чуючи похресницю, продовжував говорити утробним голосом:

— Я прослухав його вчора, але не телефонував тобі, оскільки вважав за потрібне спочатку поговорити з Анатолієм Ревою.

— Що? — Діана враз прокинулась по-справжньому. — З Ревою? Чому? — розм’якле після сну серце зірвалось на галоп. — Ви щось виявили?!

Олексій Рудик знову проігнорував запитання похресниці, ні на йоту не відхиляючись від продуманої лінії розмови. Відчувалось, що він довго готувався перед дзвінком.

— Я б і не турбував, якби не розумів, що мушу застерегти тебе, мушу попередити, аби ти раптом не наламала дров.

— Наламала дров? — ошелешено протягнула Діана. І тут-таки, мотнувши головою: — Хрещений, що не так із записом?

— Звук, про який ти мене запитувала… — він кахикнув, уперше збившись з ритму, не знаючи, якими словами передати думки, — …це не простий попереджувальний сигнал. У комплексному індикаторі систем і сигналізації «сорокчетвірки» є один специфічний звук, що відрізняється від уніфікованого попереджувального удару дзвона. Цей сигнал — тривале і високе «бом-м-м» — інформує екіпаж про повне відімкнення автопілота. Його активація відбувається за різних умов: коли відмовляють, скажімо, через обмерзання, зовнішні датчики лайнера — трубки Піто[95], сенсори кутів атаки тощо, у результаті чого автопілот отримує недостовірну інформацію про місцезнаходження, швидкість літака і більше не може підтримувати нормальний політ; коли лайнер потрапляє в зону високої турбулентності — при цьому автопілот не може адекватно реагувати на різку зміну напрямку й сили вітру; коли… — Олексій Рудик закашлявся, на цей раз по-справжньому, — …або коли хтось із пілотів активує перемикач «TO/GA», скасовуючи посадку і посилаючи лайнер на друге коло. Щодо останнього, то деактивація автопілота зумовлена тим, що перед приземленням системи літака знаходяться в посадковій конфігурації: якщо автопілот не вимкнути, то він навіть після переведення важелів регулювання тягою у злітний режим намагатиметься збавити тягу двигунів і опустити ніс літака. Високим «бом-м-м» лайнер нагадує пілотам, що бортовий комп’ютер самоусунувся від керування і що тепер за всіма важливими параметрами — швидкість, крени, тяга — вони стежать самі. — (Діана заніміла, відчуваючи, як терпне рука, у якій вона тримає телефон). — Саме цей сигнал прозвучав у кабіні, — доказав Олексій.

Витримавши довгу паузу, він продовжив:

— Оскільки я не чув, щоб трубки Піто замерзали на висоті десяти метрів над землею, не чув, щоб літакам дозволяли приземлятись за турбулентності, яка «вибиває» автопілот, єдиною причиною отого «бом-м-м» у кабіні могла стати активація перемикача «TO/GA». Це означає, що другий пілот перевів двигуни «ААРОНа 44» у злітний режим за кілька секунд до того, як Ротко осмислив ситуацію і скомандував про скасування посадки. Припускаю, що Радислав не бачив моменту перестановки важелів тяги в переднє положення і через це віддав запізнілий наказ, — голос Рудика змінився, зазвучав так тихо, що його похресниця насилу розрізняла слова: — Віддав тоді, коли двигуни вже мали б вийти на повну потужність…

Діану кинуло в жар, серцевий ритм пришвидшився, відбійним молотком тарабанячи зсередини в барабанні перетинки. Удари були настільки сильними, що, здавалося, можуть відкинути телефон від вуха. Вона згадала свої роздуми про те, що наказ Радислава Ротка про відхід на друге коло й звук двигунів, які набирають потужність, розділяють дві секунди. А тоді пригадала розпачливий, частково затертий завадами вигук Метью Ріґґсона «Не йде!» — і похитнулася. «Боже…», — вона у відчаї розтулила рота, неусвідомленим рухом прикрила його долонею. Ось що він мав на увазі! Коли Ротко рикнув «На друге коло! Злітний режим!», Ріґґсон доповів, що з невідомих причин турбіни не набирають обертів. Діана враз збагнула, що намагались приховати Григорій Авер’янов і його спільники: затримка реакції двигунів на команди з кабіни пілотів значно більша за припустимі півтори-дві секунди.

«Тільки наскільки? Наскільки більша?» — закалатало у її голові.

Не випускаючи мобілку, Діана опустилась на стільчик і тремтячими руками ввімкнула комп’ютер. Олексій Рудик правив далі:

— Із цим є дві проблеми. По-перше, мене здивувало, чому людина, яка відповідала на офіційний запит ВЕА, змовчала про характерний сигнал попередження про відімкнення автопілота. Фактично, хтось в АНТК ім. Аронова навмисно деінформував французьких слідчих.

— Скоти, — хрипко проказала Діана, нетерпляче спостерігаючи, як завантажується Windows.

«Наскільки? Наскільки велика різниця?»

— Не гарячкуй. Я зателефонував Захаровичу і поговорив з ним відверто. Він не знав.

Діана презирливо пирхнула.

— Діано, я б не обманював тебе, — додав різкості чоловік. — Рева нічого не знав про неправдиву інформацію, надану французам. Учора Захарович почав з’ясовувати, викликав Діму Маєвського, голову центру зв’язків із громадськістю, проте виявилось, що той також ні до чого: він просто переслав сформульовану технарями відповідь на французький запит. Коротше: справа заплутана, у ній замішаний Григорій Авер’янов, перший віце-президент, і нам ще належить усе з’ясувати, — він стримано кахикнув. — А по-друге, з огляду на сигнал, який мені вдалось ідентифікувати, можна говорити про наявність потенційно великої проблеми з літаком «ААРОН 44».

Windows завантажилась. Діана знайшла на робочому столі текстовий файл 1419.docx і двічі клацнула по піктограмі. Відкрився Word, вивівши на екран стенограму розмови пілотів у кабіні рейсу 1419. Діана провела нігтем за кілька міліметрів від монітора, шукаючи перший потрібний рядок. Знайшла, що хотіла:

22:04:11.22 Звуковий сигнал у кабіні.

Потім опустилась нижче і спинила палець навпроти рядка, яким було позначено момент, коли двигуни літака почали набирати оберти:

22:04:16.81 Звук двигунів, що виходять на максимальну потужність.

16,81—11,22 = 5,59. П’ять секунд. П’ЯТЬ З ПОЛОВИНОЮ СЕКУНД!

Діана подумки спробувала порахувати, щоб уявити, наскільки це довго: ось Метью Ріґґсон переставляє важелі тяги двигунів до перемикача «TO/GA», а тоді проходить… раз… два… три… чотири… п’ять… довжелезних секунд, після яких турбіни починають реагувати.

— Скоти, — насилу видушила вона.

— Діано, все не так просто, — непереконливо промовив Олексій Рудик. Він розумів, що зараз починається найважча частина розмови.

— П’ять з половиною секунд… — уголос промовила