Українська народна сатира і гумор - Автор невідомий

Дечого багато, Тепер уже буде в нас Цілу зиму свято. А там іще привезу Сіна і полови, Бо теличку нам дають, Діждемо й корови!.. У хату він увійшов, На стілець сідає, Із кишені з піджака Газету виймає. — А ну, йди лишень сюди. Я покажу диво: В колективі як живуть Скрізь люди щасливо! На малюнку подивись: Божкова Одарка. Це ударниця давно, Хороша доярка. Ось дівчата прошлий рік У Москві бували — Це ланкові буряків, їх преміювали! — Та годі вже, не кажи! — Настя побіліла. Жаль їй стало Василя, Трохи не зомліла. — Прости мене, любий мій, Що я проклинала. Нахилилась, обняла І поцілувала. — Будем тепер ми удвох Щиро працювати, І буду я у лікнеп Часто забігати! Уже Василь бригадир, Ланковою Настя, Не чекали вона й він Собі цього щастя. ДО ЗАВОДУ БУРЯКИ
До заводу — буряки, До колгоспу — гичка. Любив мене бригадир, Бо я невеличка. Любив мене бригадир, Хотів мене брати, Купив мені серп новий — Іди в поле жати. А я зроду не така, І жати не буду. Зроби мені холодок, Я лежати буду. Дома мене не лишай — За тобою скучно; В поле мене не бери — Бо на полі душно. ПРО ЛЕДАРЯ МАРКА
Послухайте, люди добрі, Що в мене за Марко, Не хоче йти на роботу, Каже — дуже жарко, А хоч піде, так утне, Сміється вся ланка: — Не посилай на роботу, — Кажуть, — свого Марка, Бо він щирий в тебе дуже, Може підорваться, Так і нуде ото світом, Щоб де заховаться. Раз послав бригадир Полоти пшеницю, Та заробив він за тиждень Трудоодиницю Так годі вже, мої рідні, Перед ним кориться, Треба мені трудоднями Із ним поділиться. Отоді хай погуляє Мій любезний Марко. Чи не зробиться без хліба І зимою жарко? ПРО ПАНАСА ХАЛЯВУ
У колгоспі був Панас, Прізвище — Халява,