Як Не вийти заміж за бога - Катаріна Рейніс

Відійшовши трохи убік, мовчки спостерігала, як полонених по одному заводять на корабель і спускають до трюму. Закуті в анти магічні наручі, вони більше ні для кого не представляли небезпеки. Так я думала…

Наприкінці довгої шеренги показалася знайома бридка фізіономія. Хто б міг подумати, що ми знову зустрінемося!

- Кого я бачу! - підчепила головного помічника Майстра, від якого свого часу заледве втекла. – Зауважте, шановний, яким мінливим може бути життя! Не знаходите?

Піднявши на мене мутні очі-щілини, жрець раптом побілів, потім різко почервонів і смикнувся всім тілом.

- ТИ-И-И! - загорлав він на всю горлянку, шокуючи охорону.

Одна мить і, здавалося б, неповоротка туша різким рухом витягнула з піхов найближчого гвардійця довгий кинджал, а вже наступної - всією своєю вагою летіла на мене. Я навіть пискнути не встигла! Тонке вістря, цілячись просто в серце, мов масло, прорізало дорогу сукню і вперлося в груди. Один вдих! Лише вдих і я помру! Лише мить, і ніхто не зможе мене врятувати! Ні батько, який саме переключився з мене на розмову з головою спецслужб, ні розгублені гвардійці, ні навіть самі боги, якби вони були тут! Один вдих…

Та ось я вдихнула… Потім видихнула… Знову вдихнула, зрозумівши, що нічого більше не відбувається. Це як?

Розплющивши очі, побачила перед собою завмерлу розлючену пику жерця. До моїх грудей так само торкалося крижане вістря зброї… А весь світ навколо застиг у русі. Хіба таке можливо?

- Ти ціла? – почувся збоку до болю знайомий і водночас зовсім чужий голос.

Здригнулася, відступаючи від свого вбивці. Неподалік від нас стояв чоловік. Величезний, мов скеля, він височів над іншими. Чорне, з синім відливом, волосся ворушилось, ніби на вітрі, а в темних очах миготіли сполохи блискавок. Здавалося, я знаю його так добре, але ні! Це не він! Не той, кого я зустріла не так уже й давно. Не той, хто стільки разів рятував мені життя. Не той, кого я оплакувала всією душею і заради кого готова була піти на все. Не той, кого я покохала, попри все! Це не мій Джо!

- Значить ти… - прохрипіла пересохлим горлом, не в змозі відвести погляду.

- Бог! – підтвердив мої підозри чоловік.

- І… котрий із?.. - задала найбезглуздіше запитання, яке тільки могла. Хіба й так незрозуміло?

- Мене звуть Джодаж, - якось натягнуто посміхнувся один із Семи. Боги, я розмовляю з богом, як би дивно це не звучало! Здається, я потроху божеволію! – І ні, ти не божевільна…

- Ти читаєш мої думки? – щиро обурилась. - Це вже ні в які ворота!..

- От тепер це моя Майя! - реготнув Джо, наблизившись. - Думав, ти зомлієш від почутого.

Розлютилася! Аж зубами заскреготіла. Значить, я не перша, кого він так шокує!

- А що, тобі вже доводилося підхоплювати вмліваючих красунь? – прогарчала крізь зціплені зуби. От горрай недороблений! Спокушає молоденьких дівчат, використовує у своє задоволення, а потім покидає, як ні в чому не бувало! Ну, я йому!..

Стиснувши руки в кулаки, вже збиралася розмазати цього недобога по набережній, коли чоловік одним рухом скрутив мене і притиснув до широких грудей.

- Ні! - видихнув коротке просто в обличчя. Від його близькості та яскравого мерехтіння в темних очах, у мене запаморочилася голова і підкосилися ноги. Боги, що зі мною? Я ж не така! Я не можу здатися! Мені необхідно залишатися сильною!.. – У всьому Всесвіті є тільки одна дівчина, яку я згоден витягувати з будь-яких халеп…

- Ну, знаєш!.. - обурилася. Наче я навмисне в усе це вплутуюсь!..

- Знаю… - прошепотів Джо, накриваючи мої вуста своїми.

І СВІТ РОЗЧИНИВСЯ!..