Українська література » » «І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко

«І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко

---
Читаємо онлайн «І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко
то напевне, заборонили б згадувати про святого так само, як забороняли історію України й мову, якою те було сказане. І напевне знайшли б привід вилучити з Лаврських печер мощі цього покровителя українського народу.

5. І все ж причина лютості великої — космічна. Астрологи знали про невидиме поле, яке впродовж тисячоліть дедалі густішало й наближалося до земної кулі, досягши свого перигею 1881-го року. Астральна (тваринна) складова аури планети витиснула геть усе світле(Т. Бургон).

На жаль, Темний сателіт наділений досконалою організацією; в його сфері (а це, справді, сфера довкола Землі) мешкають раси істот-духів, багато з яких володіють найвищими формами розуму та хитрості. Істоти ці — ні елементали, ні елементари (ні те, ні інше), породжують більшу частину страждань і лих людства. Вони є завжди, але в роки найбільшої густоти Орба (Темного сателіта) їх з’являється найбільше; найбільше й сходило від них духу брехні, злодійства і вбивств. Знайшовши добре пристосований медіумічний організм, вони навалюються всією своєю силою на мозок. Повільно, але впевнено виживають законного володаря організму. Люди по тому стають зовсім іншими; друзі й близькі дивуються зміні, що сталася з їхнім характером і темпераментом. Самі ж вони найчастіше не мають навіть підозри, що сталося, як і не можуть збагнути, що вони теперішні не мають нічого спільного з ними ж попередніми.

Темні шкодять людині, народові, людству й будучи розрізненими. Та вже коли з’являється субстанція, що їх об’єднує, то тоді настають, справді, чорні часи. В Росії такою субстанцією став марксизм, у Німеччині — фашизм. Не зайве нагадати, що майбутній ідеолог фашизму — «арієць до мізку кісток» А.Розенберг — виходець з Росії. Саме в часи червоного терору він перебував у лавах РСДРП (більшовиків), обіймав посаду чекістського комісара і товаришував із Дзержинським. Невдовзі, збагачений досвідом ЧК, він приїздить до Німеччини і стає головним редактором центрального органу фашистської націонал-соціалістської партії (1923 р.). Йому було тоді від роду тридцять літ. Отож прототипом гестапо стала ЧК, як і державного кольору Німеччини — державний колір СРСР.

По кількох десятках років усе повториться в такій самій формі, але вже в Південно-Східній Азії. Люди, котрі називатимуть себе комуністами, молитимуться на портрети Маркса, Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна і водночас штудіюватимуть «святе письмо» фашизму «Міфи ХХ століття» А.Розенберга, винищать третину населення колись процвітаючої Камбоджі. І робитимуть це у дикунський спосіб — розбиватимуть голови жертвам мотиками. Вони також носитимуть назву «червоні кхмери».

Всюди, де спалахувала червона пошесть, починалося нищення людей. Будь-то варварська Росія чи культурна Німеччина. Правда, після першого спалаху хвороба набирала кволішої хронічної форми, але це була все та ж хвороба; навіть по тому, як вона минала, організм ще довго слабував.

За невеликим винятком всі червоні лідери помруть насильницькою смертю. В їх числі й Альфред Розенберг, що його буде страчено за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. А тоді, коли «2 І пішов перший Ангол і вилив на землю чашу свою…», він був поміж тих, кого «шкідливі та люті болячки обсіли, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу.»


6. Нагадаймо, коріння всіх лих двадцятого століття проростають від 1881-го року. Як писала О.Блаватська, «1881 рік, третину якого ми вже прожили, обіцяє нам, за передбаченням астрологів, довгий і сумний ряд бід як на суші, так і на морі.» І перечисляє ці біди: «землетруси, що зруйнували місто Касамичполу на острові Ішель, село в Каліфорнії і острів Хіос. У військовому значенні Великобританія зазнала поразки від бурів; Ірландія схвильована; чума в Месопотамії; готується нова війна між Туреччиною та Грецією…» Хоч наведені факти і, справді, є бідами, але на титул 666 вони явно не витягують. Аналітик релігій світу в окультних трактуваннях не побачила того — другого плану, а зрозуміла їх буквально. Окультному рокові вона приписує кончину Агахана, лорда Беконсфільда, Еліота, Рубінштейна, ну, й звісно, вбивство терористами російського імператора Олександра, який зліквідував кріпацтво. Ці приклади вона наводить у травні 1881-го і очікує, чим же завершиться рік.

О.Блаватська не здогадувалася, що 1881-го і в наближені до і після роки в людський світ було тільки висіяно велику жменю насіння, генетичний код якого — 666. До речі, до того насіння і вона мала безпосередню причетність. Відомо, що деякий час вона була найближчою помічницею К.Маркса, з яким познайомилася через його зятя Поля Лафарга. Це він — Лафарг казав: «Війна Богові, проткнути небо, як папір, — у цьому весь прогрес!» Чи не від неспроможності реалізувати цей задум він і його дружина — донька Маркса покінчили життя самогубством?

О.Блаватська померла 1891 року і не побачила ні паростків, ні квіточок, ні ягідок того насіння, що його найбільше було вкинуто в слов’янський світ.

Мабуть, по-своєму мав рацію Маркс, коли називав «східних слов’ян» та «південно-східне населення» «етнічним покидьком» і «етнічним сміттям». Як відомо, на місці покидьків та смітників найкращі сходи дає дурман та інші бур’яни. До речі, один із предків цього «месії» був родом зі Львова, а дід його першого «апостола» Леніна — з Житомира. Ну, й О.Блаватська також проросла на цьому «смітнику». А найінтенсивніше творче її життя припадає на роки наближені до окультного 1881-го. І сама того не відаючи, вона стала однією із вагомих насінин, що ними було засіяне людство під кодом 666.


Другий ангол

7. «3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, — і кожна істота жива вмерла в морі».

В гл. 13 «Об’явлення…» читаємо: «І бачив я звірину, що виходила з моря…» Вочевидь, ідеться про те ж саме море, що на нього другий Ангол вилив чашу свою — людність Російської імперії. І це не тільки метафора. Згадаймо: плоть людська на шістдесят п’ять відсотків складається з води. Тоді великі, середні, малі міста, села і хутори, справді подібні до водойм різної глибини, в залежності від густоти населення. А в море їх об’єднує держава. Це з цього розбурханого злиднями, сваволею влади, смертями першої світової

Відгуки про книгу «І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: