Він калічить, вона лікує чи А де був ти? - Анітвела Кі

— Готуйся! — кричу я другові, що стоїть. — Завали його, мене підстрелили! — він лише киває та відходить на кілька метрів тому, коли вибігає Чарлі.

Постріл. Один. Короткий. Але такий довгоочікуваний. Тіло колишнього соратника падає мертве і я вдячно так зі схваленням дивлюся на військового.

Тіана, що здалася незабаром, вибила з мене дух. Вона не твердо стояла на ногах і дивилася вперед, коли я, Андрій і ще тепле тіло її мучителя були з обох боків. У правій руці має пістолет, на другій видно криваве місиво. Вона щось пробурчала, це я не почув. Пролунала гучний вибух і машини повалилися прямо на мою дружину. Я рвонув до неї.

Я згріб її в обійми й в незрозумілому пориві почав цілувати, до чого дотягувався, а то була її голова.

— Ік! — злякалася вона, у ту ж секунду все тіло напружилося і вона з тихим риком почала повертатися. — Гей! — і застигла побачивши мене. Я теж застиг. Жовна заходили ходуном і руки трохи сильніше ніж можна стиснули тонку фігурку. Я побачив її обличчя. Де синці, де повноцінні гематоми, губа припухла, а під носом і на підборідді – засохла кров. — І все ж таки сильний струс. — видає вона, і я розумію, що я дурень. Зараз розглядаю її й злюся на себе, а їй погано.

— Поїхали до лікарні, Колючко. — видихаю я і ближче притискаю її до себе.

— Живий ... — хрипить вона і втрачає свідомість.

________________________________________________________________________________

Я зараз прямо заплакати хочу… Це останній розділ (Далі епілог і бонус.) А я вже так прикипіла почуттями до цих героїв, що передати не можу!